Літургія Жертви. Великий вхід

Пояснення Божественної Літургії

З виголосом «щоб, під владою Твоєю завжди бережені, Тобі славу возсилали, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні» та співом Херувимської пісні починається остання частина Божественної Літургії — Літургія Жертви.

Херувимська пісня була укладена та введена до богослужбового вжитку в VI ст. за правління візантійського імператора Юстина. Цією піснею вірні пригадують, що «ми, херувимів тайно являючи», уподібнюємося до херувимів, які, за словами пророка, стоять перед престолом Господньої слави (пор. Іс. 6, 3). Закликають відкинути всі свої думки і турботи «всяку нині житейську відложім печаль» та прийняти «царя слави, що його в славі невидимо супроводять ангельські чини». У цій пісні приношення дарів сприймається як тріумфальний царський вхід, як явлення слави і сили його Царства.

У часі співу цієї пісні відбувається Великий вхід, на якому Дари переносять з проскомидійника на престол.

Великий вхід символізує приношення цілої Церкви Богові. У сучасній практиці він має два чини. Коли Літургію служить єпископ, він не бере участі у Вході, а стоїть лицем до людей, приймає Дари і кладе на Престол. У Літургії без єпископа Дари несе диякон, але на Престол кладе їх священик. Диякони у ранньохристиянській громаді були служителями проскомидії. їх «літургією» було приготування Дарів.

З часом у Великому вході став брати участь лише священик. Саме на Великому вході довершується проскомидія. Адже у ній бере участь кожен вірний, приносячи своє приношення, свою жертву, і коли священик переносить дари, то тим розкривається наше входження в жертву Христову, наше сходження до Його Трапези та Його Царства.

Несучи дари на престол, священик згадує церковну ієрархію і всіх вірних та молиться, щоб Господь Бог пом’янув усіх, тобто зробив їх причасниками Свого Царства.

Далі йде Прохальна єктенія, у якій всі прохання викладені та пов’язані між собою так, щоб випросити в Бога всіх необхідних ласк для праведного життя і його «християнської кончини».

Під час цієї єктенії священик проказує Молитву приношення, у якій просить Бога, щоб Він прийняв моління «нас грішних», зробив «здатними приносити Тобі дари й жертви духовні за наші гріхи і людські невідання» та щоб була «приємна жертва наша, і щоб вселився Дух благодаті Твоєї благий у нас і на цих дарах, що перед нами лежать, і на всіх людях твоїх».

За книгою: Пояснення Храму і Божественної Літургії

(Катехуменат і катехиза дорослих в УГКЦ)

Можливо Вас зацікавить також:

Прокімен, Читання Апостола та Євангелія

Малий вхід

Літургія Слова

Проскомидія

Євхаристія у ранній Церкві

Божественна Літургія – джерело духовного життя

Богослужбові ризи

Про Святилище та Престіл

Ікони та розписи у храмі

Християнський храм

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *