Християнський храм

Слово храм походить від слова хороми і символізує велич Божого дому. Також християнський храм називають церквою. Це слово походить від грецького слова киріаке і означає «Господня». Є ще й інша назва — собор, вона вказує на зібрання церковної спільноти на чолі з єпископом.

Храм зазвичай звернений до Сходу, адже зі Сходу прийшов Спаситель, і тому вірні звертають свої погляди на Схід, очікуючи другого Його приходу. Існує кілька типів хра­мів, які своєю формою прига­дують вірним певні істини.

Типи храмів: 1) базиліка, 2) ротонда, 3) хрестово-купольний, 4) октагон

Одним з таких типів є ба­зиліка — будівля прямокутної форми. Вона пригадує вірним Ноїв ковчег, у якому людство було врятоване під час потопу. Ще одним типом є ротонда — храм округлої форми, що сим­волізує вічність Христової на­уки та соборність Церкви. Храм у вигляді хреста пригадує, що Хрест Господній — основа Церкви та ковчег спасіння для людей. Октагон — храм восьмикутної форми — знаменує собою Вифлеємську зорю та Церкву, як зірку-провідницю до життя ві­чного.

Кожен храм увінчується одним або кількома куполами. Купол є символом неба. Один купол символізує єдиного Бога. Три куполи символізують Пресвя­ту Тройцю. П’ять — Ісуса Христа та чо­тирьох євангелистів. Храм із сімома ку­полами символізує сім Святих Таїнств, установлених Спасителем. Дев’ять ку­полів символізують дев’ять плодів Свя­того Духа. Тринадцять — дванадцятьох апостолів та Господа нашого Ісуса Хрис­та. Кожен купол завершується хрестом, який є знаком перемоги. Апостол Павло так навчає про хрест: «Бо слово про хрест — глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа» (1 Кор.1, 18). Кожен новозбудований храм обов’язково освячує міс­цевий єпископ. Під час освячення храм отримує назву на честь Господа Ісуса Христа, Святого Духа, Богородиці, когось зі святих або якихось цер­ковних свят.

Теперішні храми у нашому обряді, як зрештою й усі храми, мають три частини: святилище, храм вірних і притвор. Традиційно святилище сим­волізує небо, храм вірних — Церкву Христову, а притвор, спрямований зазвичай на захід, — вхід до Царства Божого.

Притвор — це перша частина храму, в яку входимо знадвору. Колись тут стояли оглашенні, які готувалися до хрещення, а також каянники, гріш­ники та єретики. Вони могли стояти в цьому місці в часі богослужінь чи слухання катехизи, бо їм було заборонено входити до храму вірних. У прит­ворі також була хрестильниця з водою і тут звершувалось святе таїнство Хрещення. Тепер у притворі читають молитви перед хрещенням, а саме святе таїнство звершується у храмі вірних біля тетраподу. У притворі також відбувається чин заручин та починається звершення таїнства Подружжя.

Середня частина храму — храм вірних. Тут вірні збираються ра­зом на спільну молитву. Храм вірних ще називають навою, у перекладі з грецької «корабель». Вірні, зібрані тут, творять Церкву, яка переправляє людей через розбурхане море цього світу до вічності. Корабель, як уосо­блення Церкви, є одним із найдавніших християнських символів.

В церкві можна молитися осібно або спільно. Ці способи молитви пов’язані між собою і ведуть до літургійної молитви Церкви, яку звершує сам Ісус Христос, її Глава.

Кожний християнин, беручи участь у молитві церковної спільно­ти, наповнює своє життя й особистою молитвою, бо саме в цьому є повноцінна відповідь на покликання бути синами й дочками Отця. Святий Дух надихає християнську молитву, єднає у молит­ві з Христом, а також лучить особисті молитви в єдиний голос Церкви (Катехизм УГКЦ, 330).

Ця молитва Церкви як Тіла Христового єднає усіх вірних через поми­нання церковної ієрархії; Церква на землі єднається з небесною Церквою через молитву до святих. Це засвідчує літургійний піснеспів на прославу Богородиці, який так і називаємо богородичним:

Діва днесь предстоїть у церкві і з ликами святих невидимо за нас молиться Богу. Ангели з архиєреями поклоняються, апосто­ли з пророками ликують, бо ради нас молить Богородиця превічного Бога (Богородичний, глас 3).

У передній частині храму вірних розташований чотирикутний стіл, який називається тетрапод. При ньо­му звершують святі таїнства Хрещен­ня, Миропомазання та Подружжя, а також служать парастаси, панахиди, акафісти та різні чини на освячення й благословення. На тетраподі є хрест, свічки та ікона для вшанування відпо­відна до церковних празників. Під час вечірні на тетрапод ставлять литійник — посудину, на яку кладуть для освячення хліби, пшеницю, вино та єлей. Також на утрені та під час звер­шення Святих Таїнств на тетрапод кладуть святе Євангеліє. Покладення Євангелія на тетрапод вказує на живу та реальну присутність Христа між нами.

Підвищення за тетраподом, на якому стоїть іконостас, називається солея. Посередині солеї є виступ вглиб храму вірних — амвон — під­вищення, з якого читають Євангеліє, виголошують проповідь та єкте­нії (заклики до молитви).

Також, як правило, у храмі вірних є крилоси та хори. Це визначені місця для дяків та співців.

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com