Літургія Слова
Ця частина Літургії має таку назву тому, що в часі її служіння зачитуються уривки зі Святого Письма, тобто відбувається спільне проголошення та слухання Божого Слова — Апостола та Євангелія. Літургію Слова приймаємо не як пам’ятку про Христове проповідування, а як живе Слово, яке не лише читається, але приймається як пожива, бо Христос не тільки говорив колись, а й продовжує говорити сьогодні. Він через проголошене й проповідуване слово під час літургійного зібрання Сам звертається до всієї церковної спільноти і до кожного зокрема.
Цю частину Літургії ще називають Літургією оглашенних, бо на цій частині Літургії була дозволена присутність оглашенних (осіб, які готувалися до прийняття святого таїнства Хрещення). Адже слухання Божого Слова, а опісля проповідь мають навчальний характер, а також ця частина Літургії вміщає особливі моління за тих, хто готується до прийняття таїнства Хрещення.
«Благословенне Царство…»
Після відпусту проскомидії священнослужитель відчиняє Царські двері та звершує кадіння. Диякон або священик, взявши кадило, обкаджує з чотирьох боків престол, промовляючи: «У гробі плоттю, а в аді з душею як Бог, у раю ж із розбійником, і на престолі був єси, Христе, з Отцем і Духом, все наповняючи, неописаний». Тоді обкаджує святилище, виходить перед іконостас та обкаджує його та вірних, під час цього промовляючи 50 псалом.
Далі, якщо є диякон, відбувається діалог між священиком та дияконом. Треба звернути увагу на початок цього діалогу, коли диякон промовляє: «Прийшов час, щоб служити Господеві, владико, благослови». Часто ці слова розуміють, що прийшов час служити священнослужителю. Проте дослівний переклад з грецької мови відкриває цілком інший зміст: прийшов час, в якому Господь буде служити. Це Божий час, в якому служить Христос.
Розпочинається Божественна Літургія урочистим виголосом: «Благословенне царство Отця, і Сина, і Святого Духа нині і повсякчас, і на віки віків». Цей виголос показує нам, що Літургія відкриває нам вхід у Царство Отця і Сина, і Святого Духа, у Царство Боже, яке є сенсом усього християнського життя, це знання Бога, це життя вічне, суть якого «у тому, щоб вони спізнали тебе, єдиного, істинного Бога» (Йо. 17, 3), це життя в Бозі. Тому й на початку Літургії, яка є джерелом духовного життя, є благословення Царства Божого, до якого ми всі прямуємо. А благословити Царство, власне, й означає визнати й сповідувати його як найвищу та останню цінність, як життя понад усяке життя, спрямовувати свою увагу, розум, серце, душу й усе життя до того, що справді споконвіку є єдиною потребою. Також це означає, що вже тепер, ще в «цьому світі», можливо прилучитися до цього Царства і ввійти в його сяйво, істину та радість.
Збір християн приймає цей виголос і засвідчує його словом Амінь. Це єврейське слово свідчить про цілковите прийняття Царства і радість від нього. Це «Амінь» є дароване нам Христом, бо лише знаючи Христа, лише в Ньому ми можемо сказати «Амінь» Богові. Тому в цьому славослов’ї Царства ми визнаємо Царство, що приходить нині, але перебуває завжди і царює навіки віків. Проголошення цього славослов’я і його прийняття Церквою є початком нашого восходження «до трапези Господньої, у Його Царстві».
За книгою: Пояснення Храму і Божественної Літургії
(Катехуменат і катехиза дорослих в УГКЦ)
Можливо Вас зацікавить також:
