Богослужбові ризи

До дияконських риз належать: стихар, орар та нарукавники.

Першою літургійною ризою диякона, священика та єпископа є стихар (з грецької сорочка). Це довгий одяг, що вдягається через голову і спадає аж до п’ят. Сіихар — це «риза спасіння й одежа радості», яка нагадує про світлу хрещальну ризу (Катехизм УГКЦ, 634).

Дияконський стихар відрізняється від стихаря, який одягає священик чи єпископ. Зазвичай його  виготовляють з тієї самої тканини, з якої пошито орар та нарукавники. Дияконський стихар також називають дальматикою.

На стихар диякон одягає орар. Це довгий перев’яз, звішений через ліве плече, піднесенням якого диякон закликає вірних до молитви. Орар символізує ангельські крила: диякони, як і ангели — «служебні духи» (Євр. 1, 14), покликані до служіння літургійній спільноті» (Катехизм УГКЦ, 634).

Нарукавники уособлюють Божу силу, яка дає можливість звершувати служіння.

Священик зодягається у стихар, довгу білу сорочку, кажучи: «Возрадується душа моя в Господі, бо облачив мене в ризу спасення і одежою радости зодягнув мене; як на жениха, положив на мене вінець і, як невісту, украсив мене красою». На шию одягає зшитий широкий пояс з отвором для голови, який спадає до колін — єпитрахиль. Коли його зодягає, промовляє такі слова: «Благословен Бог, що зливає благодать свою на священиків своїх, як миро на голові, що спливає на бороду, бороду Аронову, що спливає на омети одежі його». Єпитрахиль означає благодать, яку Бог виливає на священика, а також «благе ярмо» його служіння. На єпитрахилі нашито сім хрестів, які пригадують сім Святих Таїнств, а також сім дарів Святого Духа. Зазвичай, без єпитрахиля священик не може служити жодного богослужіння. Стихар та єпитрахиль підперезують поясом на знак готовності звершувати служіння Богові: «Благословен Бог, що перепоясує мене силою і положив непорочною путь мою, що чинить ноги мої, як оленеві, і на висотах ставить мене». На рукави стихаря одягають нарукавники — символ того, що через руки священика діє сам Господь. Коли одягає на праву руку промовляє: «Десниця Твоя, Господи, прославилася в силі; права Твоя рука, Господи, сокрушила ворогів, і множеством слави Твоєї стер єси супротивників». На ліву кажучи: «Руки Твої створили мене і збудували мене; врозуми мене, і навчуся заповідям твоїм».

Поверх цього священик одягає фелон — довгий плащ, який символізує праведність і святість, якою його зодягає Господь: «Священики твої, Господи, зодягнуться в праведність і преподобні твої радістю возрадуються завжди, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.»

Богослужбовим одягом єпископа є сакос, з грецької — веретище. Це верхній одяг у вигляді накидки, який вказує на владу єпископа бути провідником Божого народу через власний приклад покаяння. Поверх сакоса єпископ одягає омофор (від грецького — наплічний). Омофор є символом пастирської опіки єпископа над своєю духовною паствою. Ще однією частиною єпископського облачення є набедреник — ромбоподібний плат матерії, який носять при поясі з правого боку. Він є символом «духовного меча» — Божого Слова (пор. Еф. б, 17) — і вказує на вчительську владу єпископа. На голову єпископ одягає мітру. Це слово у перекладі з грецької означає пов’язка. Мітра вказує на терновий вінець, який був покладений на голову Спасителя та духовну владу, якою єпископа наділив сам Господь.

Також особливими відзнаками єпископа є жезл, панагія і мантія, (посох) символізує пастирське служіння, у якому єпископ провадить і захищає свою паству. Слово панагія з грецької мови перекладається як всесвята і означає круглу ікону Христа або Богородиці, яку владика носить на грудях, що є знаком прилюдного і щирого визнання своєї віри. На єпископській мантії (накидці) нашиті скрижалі — образи Старого і Нового Завіту — та кольорові стрічки — символи посвяти Богові та місії навчати, освячувати і провадити паству християн.

Кольори літургійних риз

Залежно від часу літургійного року та особливих свят у ньому кольори вбрання священнослужителів можуть бути різними. На свята у честь Спасителя, які називаються Господськими, одягають ризи білого і золотого кольорів, на Богородичні — синього і блакитного, на П’ятдесятницю — зеленого. В часі ж Великого посту або для заупокійних богослужінь вживають ризи червоного, пурпурового або фіолетового кольору. (Див. Катехизм УГКЦ, 633-639).

За книгою: Пояснення Храму і Божественної Літургії

(Катехуменат і каехиза дорослих в УГКЦ)

Можливо Вас зацікавить також:

Про Святилище та Престіл

Ікони та розписи у храмі

Християнський храм

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *