Наріжний камінь, що його відкинули будівничі…

Проповідь на 13 неділю по Зісланню Святого Духа

В давнину один цар перед своїми радниками поставив завдання: він хотів, щоби вони пояснили його сон, але при цьому він не розповідав їм, що ж саме йому приснилося. Справа видавалася безнадійною до тих пір, поки одному пророку, за молитвою його друзів, було відкрито сон царя.

Ця історія описана в ІІ главі книги пророка Даниїла. Цареві приснився величезний бовван, голова котрого була із золота, руки та груди із срібла, живіт та бедра із міді, голінки у нього із заліза, а ноги частково із заліза та глини. Коли по ногах вдарив камінь, то ввесь той бовван упав та розбився на дрібні шматки. «Тоді все вмить потрощилось – залізо, глина, мідь, срібло й золото, й стало, ніби полова на току літом; вітер же так розвіяв те, що й сліду не зосталось від того, а камінь, що вдарив у боввана, зробивсь великою горою й заповнив усю землю» (Дан. 2:35). Пояснення цього сну, котре дав пророк Даниїл цареві Навуходоносору, було живим в пам’яті євреї в часи до Христа. Цей сон був про царства світу та про Царство Боже.

Золото, срібло, бронза та залізо символізують світові царства, які змінюють одне одного, кожне з яких було слабших за попереднє. Згідно пророчого сну, останнім буде досить нестійке та крихке царство із заліза та глини, котре впаде, як і вся система світових імперій. На їхньому місці Бог «здвигне царство, що не розпадеться повіки» (Дан. 2:44), і воно буде по-новому правити світом. Світові держави змінювали та змінюють одна одну, починаючи із Вавилону та Персії аж до Римської імперії і до сьогоднішнього часу.

Як це все пов’язано із притчею Ісуса Христа про злих виноградарів, котрі вбили сина господаря виноградника? Ісус пояснює це, говорячи словами Псалма 118 (117): «Камінь, котрий відкинули будівничі, став каменем наріжним» (Мт. 21:42). Тим наріжним каменем є Син Божий, Котрого не прийняли виноградарі. Тому притча, котру розповів Ісус, є пророцтвом про майбутні події. Господар виноградника – це, звичайно, Бог; виноградарі – єврейські первосвященики та старійшини, а в ширшому плані – це всі ми; слуги господаря – пророки, в тому числі й Іван Хреститель; сином господаря може бути тільки Сам Ісус.

 В цій притчі зображено цілу історію Ісуса, цілу історію спасіння: любов Божу, відкинення людей, суд, нездоланну перемогу Бога. Можемо зауважити, що господар посилає другого слугу, попри те, що виноградарі побили першого та відмовилися виплатити свій борг. Він посилає і третього слугу, попри те, що другого побили в голову та зневажили. Тоді він посилає інших слуг, попри те, що третього вбили. Врешті-решт він посилає свого улюбленого сина, попри те, що всі попередні слуги були скривджені чи вбиті.

На завершення текст дає нам підстави зробити висновок, що життя все ж таки перемогло, бо той «Камінь, котрий відкинули будівничі, став каменем наріжним» (Мт. 21:42). Взявши за приклад господаря, котрий зображає Бога-Отця, ми можемо віднайти непохитну віру в силу добра. Ми також можемо сказати, що життя прекрасне, попри неминучі труднощі та кризи; світ розвивається, попри багато островів бідності; ми відчуваємо прагнення до божественного, попри хворобливу прив’язаність до землі; ми є дітьми Божими, попри те, що піддаємося спокусам; ми всі покликані до святості, потри затяжне перебування в гріхах… Кожен із нас сподівається на краще, попри те, що нас дуже часто огортає песимізм.

В цій притчі між собою переплітається наша невірність та Божа вірність Своїм обітницям. Бог виходить нам на зустріч, а ми Його відкидаємо. Можемо сказати, що ця притча показує, як між собою міряються силами людина та Бог. Влада людини є нищівною, а влада Бога є любов’ю. Це досягає своєї кульмінації у вбивстві сина. Тут проявляється наша жорстокість та Божа доброта.

В останніх десятиліттях філософи проголошують тезу, що Бог помер, а якщо Він помер, то можна робити будь-яке беззаконня. І ми бачимо, що певна частина людей так і живе. Мало того, навіть деякі християни проголошують свою віру в Бога, але поводяться так, ніби Його не існує.

Слова Христа: «Камінь, котрий відкинули будівничі, став каменем наріжним» (Мт. 21:42) є основою життєвих орієнтирів, як окремої особи, так і суспільства, в цілому. На наріжному камені тримається та рівняється вся будівля. Так і життя людей повинно шукати прикладу та ідеалу у Христі.

Символізм притчі про злих виноградарів є досить прозорим. Для людей, що з дитинства вивчали Слово Боже: виноградник, огорожа, виностік, башта та багатий врожай є вказівкою на Царство Боже – землю, котра тече молоком та медом. Поведінка виноградарів, котрі порушили договір та намагалися привласнити собі те, що їм не належало, нагадує провину Адама та Єви, гордість будівників Вавилонської вежі.

Сучасне покоління в цій притчі шукає для себе свої виклики: хто ми? Чи ті злі виноградарі, що вирішили привласнити собі те, що належить Богові та вбили Його? Чи ті робітники, котрі віддають Богові плоди своєчасно?

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com