Ікони та розписи у храмі

У храмі бачимо багато зображень Господа Ісуса Христа, Богородиці, святих та різних подій з історії спасіння на іконах або стінах. Усі ці зображення не лише показують вірним певні події та осіб, але насамперед об’єднують в одному часі та одному місці всю Церкву — минулу, теперішню та майбутню. Споглядаючи ікони, розписи, мозаїкии, які зображають Ісуса Христа, Богородицю, святих, ми ніби читаємо історію Старого та Нового Завітів, згадуємо їх та сповнюємося до них великою любов’ю. У спогляданні ми не просто розглядаємо зображення, а стаємо сопричасниками життя тих, хто зображений на іконі. Маємо вчитися споглядати ікону, бачити Божий образ, який є її основою. Так навчимося бачити людей біля нас — не лише зовнішність, тіло, емоції, характер, звички, але побачити Божий образ, який є у кожному з нас. Це допоможе любити ближнього у кожну мить життя, у кожній ситуації.

Через ікону Бог звертається до людини, виявляє її покликання і покликає її до життя з Ним. «Побачити» Бога, який з ікони з любов’ю дивиться на нас, — це великий дар Божий, явлення «неба на землі». «Побачивши» Бога в іконі, ми стаємо здатними побачити Його в іншій людині (Катехизм УГКЦ, 596).

Центральним елементом храмового розпису є іконостас. Це своєрідна стіна з ікон, розміщених у декілька рядів.

Та частина, що за іконостасом, де стоїть престол і відправляють Службу Божу, — це образ неба. А та частина, де стоять люди, — це образ Церкви на землі. Іконостас же — то наче двері до вічного Божого царства. На тім іконостасі — мов зібране все те, що в святій Церкві Ісус Христос християнам дає, все, що для них Він зробив. Усе там на іконах представлене, чого свята Церква вчить людей, і вся дорога, якою веде людей до неба (митрополит Андрей Шептицький).

Іконостас має троє дверей. Центральні двері, найбільші, називаються Царськими, а двері з південної (правої) та північної (лівої) сторони — дияконськими. Через Царські двері, як правило, входять єпископи та священики, а через дияконські — диякони та церковна прислуга. Царські двері зі сторони святилища закриваються завісою, яка називається катапетасма.

На Царських дверях вміщено ікони Благовіщення Пресвятої Богородиці та чотирьох євангелистів. Ці ікони показують, що добру новину найперше почула Марія з Назарету, і вона відчинила двері спасіння для кожної людини, народивши Ісуса Христа.

Милосердя двері відкрий нам, благословенна Богородице, щоб ми, на Тебе надіючись, не загинули, а від усякого лиха Тобою визволилися. Бо Ти єси спасіння роду християнського (Богородичний, глас 6).

Євангелисти розповіли цю добру новину всьому світові. На дияконських дверях зазвичай розміщено ікони святого архидиякона Стефана або когось із дияконів (Филипа, Прохора, Ніканора, Тимона, Пармена, Миколая (пор. Ді. 6, 5), Романа Сладкопівця) або ікони архангелів.

Головний ряд у іконостасі називається намісним. Цей ряд має бути в кожному іконостасі. У ньому розміщені: з правого боку (південної сторони) від Царських воріт — ікона Спасителя, з лівого (північної сторони) — ікона Богородиці. Праворуч від південних дверей міститься храмова ікона, тобто ікона тієї особи чи празника, на честь якого названо храм. Ліворуч від північних дверей є ікона святого, найбільш шанованованого у тій місцевості. Зазвичай на українських теренах ним є святий Миколай чудотворець, архиєпископ Мир Ликійських.

Під намісним рядом розташований ряд ікон, на яких зображено події зі Старого Завіту. Найбільш поширені з них — Жертва Авраама (Бт. 22,1-19), Сон Якова (Бт. 28, 10-22) та Мелхіседекова Жертва (Бт. 14, 17-20).

Другий над намісним ряд іконостасу називається празничним. У цьому ряді вміщено ікони дванадцяти головних празників церковного року: Різдво Пресвятої Богородиці, Воздвиження чесного і животворящого хреста Господнього, Введення у храм Пресвятої Богородиці, Різдво Господа нашого Ісуса Христа, Богоявлення Господнє, Стрітення Господнє, Благовіщення Пресвятої Богородиці, Торжественний в’їзд Ісуса Христа в Єрусалим, Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа, Зіслання Святого Духа, Преображення Господнє, Успення Пресвятої Богородиці.

Ці ікони зображають не просто події з минулого, а головні віхи історії спасіння: через празники церковного року спільнота наново переживає їх, приймаючи особливу благодать Різдва, Богоявлення та інших свят (Катехизм УГКЦ, 605).

Посередині цього ряду, над Царськими дверима розміщена ікона Тайної Вечері.

Наступним ярусом, третім, є апостольський ряд. У його центрі роз міщена ікона «Деісіс», що у перекладі з грецької мови означає «моління». На ній зображено Христа, розп’ятого на хресному дереві, а поруч Нього Богородицю та Йоана Хрестителя. Обабіч цієї ікони містяться зображення дванадцяти апостолів, яких вибрав Ісус Христос: «Симона, якому дав ім’я Петро; Якова сина Заведея та Йоана, брата Якова, й дав їм ім’я Воанергес, у перекладі — Сини Грому; Андрія, Филипа, Вартоломея, Матея, Тому, Якова, сина Алфея, Тадея, Симона Кананія» (Мр. З, 16-18) та апостола Павла, який хоч і не належав до дванадцяти апостолів, проте був у особливий спосіб покликаний Ісусом до служіння (Ді. 9, 1-30) та потрудився у проголошенні Царства Небесного.

Наступним рядом є пророчий з іконами пророків Старого Завіту, які у своїх творах наставляли народ Божий та звіщали прихід Месії. У центрі пророчого ряду часто можна побачити образ Богородиці «Знамення», на грудях якої у круглому медальйоні зображено Христа. Таке поєднання символізує здійснення очікування Христа Спасителя (Іс. 7, 14).

Іконостас увінчує хрест, що є образом Божої сили і премудрості. Іконостас — не єдине місце, де ми можемо побачити зображення Ісуса Христа, святих чи подій, пов’язаних з їхнім життям. Зазвичай у храмі є також інші ікони, розписи та мозаїки на стінах.

Є певний порядок, за яким на стінах храму зображають історію спасіння і святих. У самому куполі — Христос Пантократор (Вседержитель). Це символізує, що Христос все утримує, всім управляє. Поруч Нього, трохи нижче, зображують ангельські хори, так звану небесну ієрархію.

Ще нижче, де купол переходить у храм, на тих чотирьох сторонах, якими він спирається на стіни, зображені чотири єванге листи — як ті, хто передав небесну новину на землю. Тому їх завжди зображають на лінії перетину, де купол сходиться із самим храмом.

На стінах храму вірних зображають події та осіб з історії спасіння, ікони Господських і Богородичних свят, Христові Страсті, події з життя святих. Нижче можуть бути зображення різних святих — мучеників, преподобних, безсрібників. У святилищі часто зображають ікону Причастя апостолів, на якій Христос подає Своє Тіло і Кров у вигляді хліба і вина апостолам, що приступають до Нього з обох боків.

У храмі також є хоругви, на яких вміщують вишиті, ткані або мальовані ікони. Хоругви є християнськими знаменами (прапорами). їх вживають для урочистих походів, а також в часі богослужінь на знак визнання нашого Господа та Його перемоги над злом. У храмі під час богослужінь використовують кадильницю — посудину з розжареним вугіллям, на яке кладуть спеціальну ароматичну смолу — ладан. Священнослужителі обкаджують храм, ікони та вірних на знак вшанування Бога. Кадильний дим символізує благодать Святого Духа, яка сходить на вірних, і саму молитву вірних, яка підноситься до Бога.

Нехай направиться молитва моя, як кадило, перед Тобою. Підношення рук моїх — жертва вечірня (Великий прокімен на Літургії Передшеосвячених Дарів).

За книгою: Пояснення Храму і Божественної Літургії
(Катехуменат і каехиза дорослих в УГКЦ)

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com