Проповідь на 14 неділю по Зісланню Святого Духа

Багато бо покликаних, але вибраних мало…

Євангельське читання 14 неділі після Зіслання Святого Духа порівнює Небесне Царство з весіллям, котре цар справляє для свого сина. Він кличе запрошених на свято, проте вони не приходять. Мало того, вони оправдовують себе різними справами.

Дуже часто ця притча хвилює людей. Ми радо слухаємо ту першу частину, котра говорить про весільний бенкет, про запрошення і ми з неохотою слухаємо, або, взагалі, пропускаємо повз вуха ті слова, де йдеться про гнів царя.

Ця притча – це не історія про те, що Бог радо скликає нас на весільний бенкет. Ми не хочемо чути про суд над злими людьми, над людьми, які відкинули запрошення царя. Ми не хочемо чути про плач та скрегіт зубів. Ми звикли в Святому Письмі вишукувати такі уривки, як у пророка Ісаї (див. Іс. 25:8) чи в Одкровенні (див. Одк. 21:4), де говориться, що Бог витре сльозу з очей будь-якої людини.

Бог хоче, щоби ми стали дорослими, щоби ми вміли відповідати за свої слова, вчинки, за свій вибір. Ми повинні зрозуміти, що людське життя не подібне до гри в шахи. Якщо навіть ми програли партію, то на наступний день чи пізніше ми можемо розпочати нову гру. Таємниця Божого прощення не в тому, що наші гріхи будуть забутими, а багатьом із нас хотілося, щоб це сталося.

Найстрашніший стих цього євангельського уривку – це 7 стих: «Розгнівався цар і вислав військо, яке вигубило тих убивців, а їхнє місто спалило» (Мт. 22:7). Його Матей написав для того, щоби провести паралель між словами Ісуса та жахливими подіями 70 року нашої ери. Що мав подумати вцілілий житель Єрусалиму, коли він чув ці слова, а на пам’ять приходили події руйнування римським військом Єрусалиму, Єрусалимського Храму, коли чимало людей було вбито та розіп’ято довкола руїн Єрусалиму?

Ця притча набуває особливого змісту ще й тому, що вона була розказана Ісусом відразу після притчі про злих виноградарів. В часи Ісуса Його слухачі розуміли, що весільний бенкет, котрий влаштовує цар для свого сина – це символ того, що наступило Царство Боже та прийшов Месія. Коли Блага звістка про весільний бенкет та Царство Боже не була сприйнята єврейськими релігійними лідерами, то Бог послав Своїх слуг в найвіддаленіші закутки імперії та кликав на бенкет всіх підряд.

Ми з Євангелія знаємо, що за Ісусом ішли натовпи людей: митарі, блудниці, сліпі, каліки. Їх всіх відкинуло суспільство. Здавалося, що вони забуті всіма, але і для них була призначена Блага Божа Звістка.

Проте є велика різниця між цим запрошенням всіх людей і нашим сьогоднішнім бажанням почути, що Бог нас усіх любить незалежно від наших вчинків. Коли каліки та сліпці приходили до Ісуса, то Він не говорив їм: «Ви і такі подобаєтеся Богові». Проте, навпаки. Він їх зцілював. Коли до Нього приходили блудниці та митарі, то Він не говорив їм: «Бог вас любить такими, якими ви є». Проте, навпаки, Його любов впливала на них так, що вони змінювалися самі та змінювалося на краще їхнє життя.

Бог любить нас усіх. Суть цієї Божої любові  втому, що Він хоче від нас докорінних змін. Бог любить нас, але ненавидить наші гріховні вчинки. Чи допустить Бог людей, котрі не хочуть мінятися, змінювати своє життя на отой весільний бенкет в честь Свого сина? Чи не почують вони питання: «Як то ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі?» (Мт. 22:12).

В нас може виникнути питання: звідки у гостей могла появитися весільна одежа, коли слуги збирали їх вулицями та приводили на бенкет? Чому когось потрібно було виганяти з-за столу, якщо в нього не було відповідної одежі? Хіба Євангеліє не вчить, що нам не потрібно оцінювати людей за їхнім одягом та статками.

Якщо ми будемо буквально розуміти слова цього євангельського тексту, то так вона нам буде видаватися. Проте, насправді, Ісус у цій притчі використовує символ: весільний одяг – це любов, справедливість, милосердя, святість Царства Божого. Якщо ви відмовляєтеся від цього одягу, то значить вам не місце на цьому святковому бенкеті. Ось у чому знаходиться істина: якщо в нас не вистачає хоробрості визнати це, то ми обманюємо самі себе. Людина, яка не мала весільного одягу, а увійшла в світлицю, де відбувався весільний бенкет, символізує і тих, котрі приходять до Церкви, але не хочуть розлучатися зі своїми гріхами, не хочуть позбутися: гніву, заздрощів, жадібності, неправдомовності, пліток, осудження, сварок та інших гріхів.

Притчу про весільний бенкет Спаситель розповів незадовго до Своїх хресних страждань. Вона говорить нам, що разом із Євангельською Новиною, що Бог любить людей, Євангеліє так само говорить нам і про гнів Божий та суд. Нам важливо пам’ятати, що суд Божий – це частина євангельської розповіді. Спаситель проповідував любов, але одночасно Він говорив і про те, що очікує тих, хто цю любов відкинув. Дехто хотів би бачити Христа таким, що будь-коли готовий прийняти будь-яку людину до раю.

Проте суд Божий, як і Божа любов є невід’ємною частиною Святого Письма. Амінь.

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com