Свято Усіх Святих Українського Народу

Короткий зміст: Ми повинні змінитися, переобразитися, наслідувати Господа нашого та Божу Матір завдяки Божій благодаті, яка дарується нам у Святих Таїнствах.

«Після цього глянув я, і от – натовп численний, перелічити який ніхто не міг, – від усякого народу і племен, і людностей, і язиків, стояли перед престолом і перед Агнцем, одягнені в одежі білі, і пальмові віті в руках їхніх; і викликували гучним голосом: «Спасіння Богу нашому, що сидить на престолі, і Агнцеві!» (Одкровення 7:9-10).

Тільки уявімо собі цю грандіозну сцену, про яку пише Іван Богослов у своєму Одкровенні. А тепер задумаймось: хто із нас зараз, у цю хвилину, готовий підняти руку і сказати, що з нетерпінням чекає можливості стати учасником цієї події, описаної в Одкровенні Святого Івана? Хочеться вірити, що це всі ми тут присутні.

Тільки уявіть собі це. Натовп, який перевищує людську уяву, натовп, який ніхто й ніколи не зміг би порахувати — мільйони, ні, мільярди людей, вишикуються на вулицях Неба, розмахуючи пальмовими гілками, подібно до натовпу в першу Вербну неділю. Але, на відміну від мінливих жителів того земного Єрусалиму, усі ми будемо вірними, прославляючи нашого Спасителя, Ісуса Христа. Ми будемо одягнені в білі шати, знову ставши невинними, якими були в день нашого Хрещення. І ми вічно співатимемо хвалу Тому, Хто приносить спасіння: Отцеві, Який послав Сина; дорогоцінному Агнцеві, закланому за наші гріхи; і Святому Духу, Який наповнює нас благодаттю і робить нас гідними співати цей нескінченний гімн.

У цитованому уривкові Одкровення Івана ми читаємо: «…натовп численний, перелічити який ніхто не міг, – від усякого народу і племен, і людностей, і язиків…» (Одкровення 7:9). Прекрасний опис. Уявіть, що тут так само говориться і про святих із нашого українського народу, святих нашої рідної землі, колишніх і теперішніх. Можливо, серед них будемо і ми із вами, кожен із нас.

Та сьогодні, коли ми згадуємо українських святих, перед нами постають постаті рівноапостольних князів Володимира та Ольги, преподобних Антонія і Теодосія Печерських, Бориса та Гліба, священномученика Йосафата, преподобну Йосафату Гордашевську, блаженних мучеників ХХ століття: Данила, Луку, Вартоломея, Онуфрія, Пилипа, Костянтина, Микиту, Ігнатія, Вікентія, Івана, Константина, Максима, Михаїла; та їх братів у звитязі мучеництва пізніших часів Миколая, Григорія, Йосафата, Івана, Григорія, Василія, Микиту, Симона, Теодора, Павла, Петра, Климентія, Леоніда, Миколу, Омеляна, Зенона, Івана, Северіяна, Якима, Віталія, Андрія, Миколу, Романа, Олексія, Лаврентію, Олімпію, Тарсикію, Володимира. Усі вони є незабутими. Ми їх любимо. Почитаємо. Їхні імена носимо.

Проте серед них є ті святі, імена яких відомі тільки одному Богу: незнані, невідомі, забуті, загублені, стерті з пам’яті людства. Незліченна кількість невідомих святих наших братів і сестер у Христі, які добре сповнили шлях свого християнського вдосконалення: гідно несли свій монаший подвиг, були зразковими священиками, взірцево виконували своє мирянське покликання. Це ті тисячі людей, які жили поруч з нами та у важких економічних і політичних обставинах не втрачали людського обличчя, не ішли на компроміс зі своїм сумлінням, боролися з багатьма спокусами, віддали життя своє за ближніх, виявивши найбільший прояв любові. Це та незліченна кількість християн, які сумлінно виконували Божі й церковні заповіді, Христові блаженства, які не уявляють свого життя без Святих Таїнств Церкви…

Погляньмо навколо. Можливо, саме сьогодні поруч із нами є люди, чиє тихе служіння стає дорогою до святості. Це ті, хто терпляче доглядає хворих, підтримує самотніх, виховує дітей у християнських чеснотах, допомагає нужденним або невтомно молиться за інших. Їхня доброта й жертовність часто залишаються непомітними, але саме з таких вчинків будується жива Церква. Ці люди зовсім поруч, вони надихають нас, підтримують, люблять, посміхаються, радіють життю, втілюють смиренність та стриманість, уособлюють своїм служінням живого Бога.

Заклик до святості, а не до «ввічливості»

Усі ми, кожен із нас, кожна людина на землі покликані бути святими. Це має дуже величне й особливе значення. Ми покликані бути святими — тобто відокремленими, присвяченими для служіння Богові. Ми не покликані бути просто «милими» чи «ввічливими». Ми не покликані бути популярними. Ми не покликані викликати загальне захоплення чи бути знаменитими. Ми навіть не покликані бути просто «посередніми» християнами, які лише сяк-так уникають гріха. Ми покликані бути святими, як святим є наш Господь.

Значення цього викладено у Святому Євангелії, в словах нашого Господа через Заповіді Блаженства. Ісус і Марія були святими, тому що Вони були убогими духом. Вони не ставили жодне майно, жодну честь, жодну земну прихильність між собою та прийняттям Божої волі. Ми повинні наслідувати їх у цій убогості. Вони були святими, тому що були лагідними. Самовідданість і гординя були їм чужі. Вони жили життям служіння нам і продовжують це служіння на небесах. Вони були святими, тому що сумували і плакали над тим, що дійсно варте плачу — над несправедливістю сильних світу цього щодо бідних, над гріховністю людства. Ми повинні наслідувати їх, коли сумуємо і водночас працюємо над подоланням бідності, захистом людського життя та цінуванням людської гідності.

Вони були святими, і ми станемо святими, якщо практикуватимемо милосердя і співчуття. Ісус зцілював і зміцнював тих, хто був відкинутий суспільством — прокажених, біснуватих, калік. Ми також покликані до такого співчуття. Їхня чистота була невід’ємною частиною їхньої святості. Так само і ми будемо святими, якщо піднімемося над своїми тваринними апетитами і поважатимемо цілісність та чистоту усіх наших стосунків.

Ісус і Марія були миротворцями, особливо коли виявляли повагу до своїх ворогів — римських сотників, начальників синагог і навіть фарисеїв. І, звичайно, коли над нашим Господом чинили судилище неправедного суду, несправедливо засудивши Його до страти, і гнали вулицями аж поки не розіп’яли на Голгофі, Марія була поруч із Ним — переслідувана, страждальна, але благословенна, бо Вони обоє виборювали наше спасіння. Ми теж повинні бути готовими і мати бажання страждати за нашу віру, часто в цілком буденних, звичайних життєвих ситуаціях.

Переображення через Таїнства

Чи можливо нам, слабким та немічним людям, прагнути до такої святості?

Можливо. Насамперед, ми повинні змінитися. Ми маємо змінитися, переобразитися, наслідувати Господа нашого та Божу Матір завдяки Божій благодаті, яка дарується нам у Святих Таїнствах. І ми молимося за себе та за наших супутників у цій земній мандрівці до святості, як це постійно робить незліченний сонм святих на небі.

Саме тому ми маємо надію, що колись усі разом приєднаємося до того дивовижного семикратного гімну: «Благословення, і слава, і мудрість, і подяка, і честь, і сила, і кріпость Богові нашому на віки вічні! Амінь». Амінь.