Око — світильник тіла

Проповідь на 3 неділю після Зіслання Святого Духа

Святе Євангеліє від Матея (6:22-23)

«Світло тіла – око. Як, отже, твоє око здорове, все тіло твоє буде світле. А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде в темряві. Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то темрява – якою ж великою буде!» (Мт. 6:22-23)

Ісус підкреслює: «Світло тіла – око. Як, отже, твоє око здорове, все тіло твоє буде світле. А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде в темряві. Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то темрява – якою ж великою буде!» (Мт. 6:22-23). І так воно і є: усе світло, за допомогою якого ми бачимо світ, сприймається нашими очима. Здорові очі вловлюють усе доступне світло, даючи людині чітке розуміння навколишнього світу. Вони дозволяють розуму й тілу бути «повними світла».

Наш розум і думки, наше усвідомлення зовнішнього світу — усе це залежать від світла, яке сприймається здоровими очима. Хворі ж очі не сприймають і не передають світло, фактично занурюючи внутрішній і зовнішній світ людини в суцільну темряву.

Світло як метафора Істини

Святе Письмо часто використовує світло як метафору істини, добра і розуміння.

«Дорога ж праведних, як світло зірниці, що світить дедалі ясніше, поки день не стане повний. Путь безбожників неначе темрява теменна; вони не відають, об що спіткнуться» (Прип. 4:18–19).

«Бо Бог, який сказав: «Нехай із темряви світло засяє», – Він освітлив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави, що на обличчі Ісуса Христа» (ІІ Кор. 4:6).

Коли людина зосереджує свої надії та прагнення на тимчасових, земних скарбах, -це свідчить про її пожадливість або брак віри в те, що Бог подбає про неї. Ця духовна вада є для серця тим самим, чим катаракта або травма для ока. Вона породжує внутрішню темряву, оскільки людина втрачає здатність сприймати й передавати Божественне «світло». Відсутність світла приводить до внутрішньої темряви, яка швидко заповнюється моральним зіпсуттям. Це стан духовної сліпоти.

Коли людина щиро віддана Богові, живе праведним життям у чистоті, милосерді та любові, то її здорові очі впускають світло Божої праведності в людське серце.

У Нагірній проповіді ми бачимо опис: «Ви – світло світу. Не може сховатись місто, що лежить на верху гори. І не запалюють світла та й не ставлять його під посудиною, лише на свічник, і воно світить усім у хаті. Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі» (Мт. 5:1-2). Ісус використовує зір і сліпоту, світло і темряву, як метафору, щоб ми зрозуміли Його вчення про збирання скарбів на небі. І усвідомили, що нездорова залежність від багатства породжує у нас жадібність. Ми маємо визнати, що тільки Бог, а не світ, забезпечує нас усім необхідним.

Що робить духовне око «лихим»?

Повертаючись до метафори Ісуса, погане око — сліпе або ушкоджене — не впускає світла в тіло. Внутрішня суть людини залишається оповитою глибокою темрявою, як у фізичному, так і в духовному сенсі.

Що ж робить «духовне» око сліпим чи хворим? У контексті цієї метафори, служіння грошам замість служіння Богові повністю засліплює духовні очі людини. Цей хибний життєвий пріоритет діє як духовна катаракта, яка блокує світло і спотворює сприйняття істини. І тоді зароджується внутрішня темрява. Проте, коли ми служимо Богові, коли робимо правильний вибір і збираємо «скарби» чи нагороди на небі, наше око стає чистим, наповнюючи внутрішній світ світлом Божої праведності.

Слово «чисте» (або просте) око в оригіналі означає «око цілісне», «не змішане зі шкідливим лукавством», «ясне і здорове». Тоді кожен член нашого тіла буде просвітлений цим оком і спрямований до виконання своїх основних функцій.

Сумління та судження розуму

Христова аргументація виглядає так: око є світильником тіла, від якого всі інші органи отримують світло. Якщо те, що має бути світлом, затьмариться, яким жахливим буде стан усього організму? Як сильно страждатимуть ті органи, які не мають власного світла, а повністю залежать від ока?

• Вимір сумління: Якщо сумління — те духовне світло, яке Бог дав людині для регулювання її моральної поведінки — саме по собі потьмариться, то в якому дикому стані опиняться її прагнення та пристрасті, які за своєю природою є сліпими та імпульсивними?
• Вимір розуму: Розум є оком душі. Якщо розум перебуває в належному стані, людина сповнена життя. Якщо ж він викривлений грошолюбством та іншими світськими пристрастями, душа занурюється в темряву. Темрява розуму набагато страшніша за фізичну сліпоту, адже дії розуму мають куди вагоміші наслідки для вічного щастя людини.
• Практичне судження: Коли наше практичне судження здорове, коли ми чітко бачимо різницю між накопиченням скарбів на небі та на землі, тоді воно правильно спрямує всі дії нашого серця і життя. Коли ж воно засліплене в цій головній справі, воно неминуче спотворить нашу любов, наш вибір і весь життєвий шлях. Якщо правила і принципи, які ми самі для себе встановлюємо, є хибними, то й уся наша поведінка буде помилковою.

Резюме

Євангелист Матей описує чітке бачення Ісуса на гроші та їхнє місце в серцях Божого народу: «Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробацтво нівечить, і де підкопують злодії і викрадають. Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ані хробацтво не нівечить і де злодії не пробивають стін і не викрадають. Бо де твій скарб, там буде і твоє серце. Світло тіла – око. Як, отже, твоє око здорове, все тіло твоє буде світле. А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде в темряві. Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то темрява – якою ж великою буде! Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує. Не можете Богові служити – і мамоні» (Мт. 6:19-24).

Ісус закликає усіх нас не збирати тимчасових скарбів на землі. Натомість, ми маємо працювати заради божественних цілей — «збирати» нагороди на небесах через вибори, які продиктовані щирою відданістю Богові. Те, де ми вкладаємо свій скарб, вказує на абсолютний пріоритет нашого серця. Ті, хто живе заради світського багатства, живуть у внутрішній темряві. Тільки щось одне може бути справді головним у житті. Кожна людина повинна зробити свій остаточний вибір: служити Богові чи своїм егоїстичним інтересам. Амінь.

Зображення ілюстративне Gisela Merkuur – Pixabay