Проповідь на п’яту неділю після Зіслання Святого Духа

Не може бути такого, що людина одного ранку прокидається з розумінням того, що стала біснуватою. Біснуватістю неможливо заразитися як грипом, з одержимістю не народжуються. Вона може свідчити про те, що на якомусь етапі життя людина вирішила позбутися всього, що її обмежує, вона захотіла стати вільною від відповідальності, від контролю суспільства та влади Божої. Людина забажала робити те, що їй заманеться, що вона стала настільки вільною, що тепер її не можуть втримати ані ланцюги, ані кайдани. Сама ж вона починає жити там, де їй заманеться. Для неї не діють суспільні норми, вона поводиться серед людей розкуто, так, як хоче. Вона отримує повну волю, але разом із нею також і страждання. Як не дивно, така повна свобода приносить із собою найгіршу форму рабства.

Коли Господь приходить в Гадаринський край, то зустрічає двох біснуватих. Вони були наскільки лютими, що євангелист Матей свідчить, що ніхто навіть не наважувався перейти тією дорогою.

Біснуваті, котрі живуть серед гробів і, яких не може ніхто приборкати – це бездомні, які кричать та б’ють себе камінням, це ті, хто все нищать і самі самознищуються. Коли приходить Ісус, то вони виходять йому назустріч та просять пощади. Євангелист вживає тут слова, які були зрозумілі людям того часу. Щоб підкреслити, що ніхто не може суперечити словам Ісуса Христа, навіть демони. Ісус погоджується на прохання цих демонів, щоби вони переселилися в свиней. Вважалося, що вигнаний демон повинен віднайти собі інше помешкання, а оскільки свині є символом нечистоти, то вповні підходять до прийняття цього нав’язливого гостя.

Ці злі духи признають Христа як Сина Божого та Суддю нам ними. Коли стадо тварин кинулося із кручі в озеро, то це зчинило чимало галасу та збурило багатьох людей. Колишні одержимі стали нормальними людьми, а люди зосередилися на своїй втраті, втраті свиней. Ісус стає незручним для жителів цього містечка, вони Його бояться та не розуміють. І рішення населення зовсім не дратує Ісуса. Він повертається в човен, і йде від них геть.

Багатьох із нас може бентежити, чому Ісус попустив те, що так багато тварин було знищено на прохання бісів. Адже загибель цього стада принесла їхнім власникам чималу шкоду. Проте цінність двох душ цих біснуватих мали безкінечну більшу вартість, ніж ці дві тисячі тварин. Однак головний урок цього уривку говорить нам про те, щоб показати силу та владу Ісуса над бісами. Пастухи, побачивши, що сталося з їхнім стадом, втекли та про все розказали жителям цього міста. Адже вони бачили зв’язок між тим, що відбулося із двома біснуватими та потім із тваринами. Масове самогубство свиней показало, що Ісус дійсно вигнав бісів із цих людей. Подальше свідчення, котре побачили пастухи на інші люди, повернувшись на місце події, полягало в тому, що один із біснуватих та, напевно, що інший також, були одітими та сиділи біля ніг Ісуса.

Жителі цього міста як ми знаємо не віддали Ісусу жодної пошани чи подяки. В них не було жодного інтересу до того, ким був Ісус чи чому Він прийшов в їхню місцевість. Вони не хотіли нічого мати спільного разом із Ним. Коли нечестиві люди стикаються із святістю Бога, вони відчувають жах. Нам невідомо, що жителі цього міста думали про Ісуса, проте нам відомо, що грішник, котрий розуміє, що зустрівся із Богом бачить тільки свій гріх і від цього його охоплює страх.

Жителі цього містечка побачили Того, Хто мав владу над бісами, над тваринами і Хто мав владу повернути втрачений розум біснуватим. Люди не насміхалися над Ісусом і не переслідували Його, вони просто попросили залишити їх в спокою. Можливо, вони не могли стерпіти Його праведності, Його святості, Його досконалості. Вони, взагалі, не цікавилися Ким був Ісус, що Він робив і чого Він навчав. Їм було байдуже чи Він Месія, чи – ні. Їх не хвилювало чи Його сила, якою Він творив чудеса походить від Бога, вони прагнули тільки одного, щоби Він відійшов від них.

Жителі міста відкинули Ісуса з великою байдужістю. Таку ж байдужість до Бога проявляють чимало людей протягом всієї історії. Вони хочуть залишити Бога в спокою, а натомість хочуть, щоб і Бог не турбував їх. Господь був непроханим гостем і вони не хотіли, щоби Він їх потривожив.

Ми на сьогоднішній день, можливо, не спостерігаємо такої одержимості бісами, про яку розповідає євангелист Матей. Проте біс на сьогоднішній день управляє іншими шляхами, розумом та тілами людей. Через різні марновірства, забобони – це все те, через що сатана контролює розум людини.

Сьогоднішній сучасний світ не говорить про одержимість бісами. Проте наочні свідоцтва нашого ХХІ століття, а особливо ХХ століття, показали світові силу зла. Це проявлялося в діях Гітлерівської Німеччини та Сталінського СРСР, коли знищувалися цілі народи. Це добре проявилося через етнічні чистки в Африці, на Балканах та Близькому Сході. А скільки наших сучасників є одержимими наркотиками, алкоголем чи азартними іграми? Для Христа було легше впоратися з бісами, ніж з людьми. Бісів Він вигнав тільки одним словом, натомість людина прогнала Самого Христа. Бог не може змінити людину без її волі.

Дочка Білла Грема, яка брала участь у ток-шоу, присвяченому подіям 11 вересня, на запитання ведучої Джейн Клейсон: «Як Бог міг дозволити такому статися?»,- дала дуже глибоку і проникливу відповідь. Вона сказала: «Я щиро і глибоко вірю, що Бог так само, як і ми, дуже сумує про те, що сталося. Але ж ми роками виганяли Бога з наших шкіл, з нашого уряду, з нашого життя. І я думаю, що Бог, будучи джентльменом, просто відступив. Чи можемо ми очікувати від Бога благословення і захисту, якщо ми при цьому вимагаємо, щоб Він нас покинув?».

Виглядає дивним, що ми наважуємось звинувачувати Бога у  трагічних подіях, коли ми запитуємо чому так сталось і чому Бог це допустив, але задумаймось: ми перед цим позбавилися Бога, а потім дивуємось, чому світ перетворюється на пекло.

Дивно, коли хтось каже, що вірить в Бога, але сам слідує за сатаною. Дивно, коли дурні жарти в соцмережах поширюється зі швидкістю світла, але люди двічі подумають чи можна поділитися із друзями статусом, коли йдеться про Бога.

Задумаймося, якщо ми проганяємо Бога зі свого власного життя, то на що воно перетвориться згодом!