Проповідь на 2-гу неділю по Зісланню Святого Духа

Покликання апостолів

Дорогі брати і сестри, в сьогоднішньому недільному Євангелії ми чули про покликання перших апостолів та учнів Христових. Слово Боже, немов сонце, котре просвітлює все на світі, торкаючись глибин кожної людини.

Христос, йдучи повз Галилейське море, кличе Симона Петра та його брата, Андрія, згодом Якова та Івана, Заведеєвих братів. Господь не йде в царські палаци Ірода, Він не простує в Єрусалим, де перебувають священики та різного роду знавці Божого Закону, Він не йде до сильних, благородних та визначних, щоби зробити їх Своїми учнями. Він йде до Галилейського моря, місця, яке знаходилося на чималій відстані від столиці, де живуть бідні, малоосвічені, малокультурні та прості люди. Господь йде сюди, бо Він бачить не так, як бачимо всі ми. Він прагне посоромити горде та вибрати смиренне, яке нічого не вартує у світі.

Ісус Христос розпочинає Своє служіння наодинці, на самоті, Він обирає своїх перших учнів, звертаючись до тих, хто, здається, найменше підходив до того, щоби стати проповідниками Слова Божого: до простих рибалок. Господь вибирає людей працьовитих, під час їхньої нелегкої праці. Життя їхнє було переповнене небезпеками та труднощами, адже праця рибалок в Палестині, які ловили рибу в досить підступних водах, була доволі небезпечною та тяжкою професією, котра ще й не приносила стабільного та значного достатку їхнім сім’ям.

Господь бачить Своїх майбутніх апостолів за повсякденною роботою. Що ж саме побачив Спаситель? Стомлених важкою працею рибалок? Чоловіків, котрі тяжко працювали, здобувають свій хліб? Там, де світ бачив тільки неосвічених ловців риби, Спаситель побачив ловців людей. Одночасно з недоліками та слабкостями майбутніх апостолів, Христос бачив їх прихований і ще нерозкритий потенціал: відданість, віру, цілеспрямованість, жертовність. Христос кличе простих рибалок стати частиною чогось більшого, ніж їх праця, родина чи, навіть, життя. Він кличе їх стати частиною та будівничими Святої Церкви – Царства Божого на землі.

Ісус вибирає Своїми першими учнями тих, хто були учнями Предтечі та Івана Хрестителя, тих, чиє життя направлене до покаяння, досить легко відкривається Христовій вірі. Господь кличе братів: Симона Петра та Андрія, Якова та Івана на служіння, тобто найближчих рідних. І вони залишають все: свої сіті, човен, батьків та йдуть за Христом. Якою надзвичайною та сильною є їхня віра та послух. Вони тяжко працювали: Петро та Андрія закидали сіті у море, а Яків та Іван лагодили свої сіті, почувши заклик Спасителя: «Ідіть за мною, я вас зроблю рибалками людей» (Мт. 4:19), не забарилися, не відклали до іншого часу, не сказали: «Почекай тут, а ми підемо додому і порадимося з рідними.

Почувши заклик Христа, ці перші Христові учні, залишили все, чим володіли, вони покинули свої неводи, човни, родини і вирушили за Ним. Вони не питають: «Куди ти нас кличеш? Хто нас буде годувати? І хто годуватиме наші сім’ї?» Вони, ніби все своє життя тільки й чекали, уважно прислухаючись: коли ж пролунає цей заклик? Простодушно та щиро, як діти, вони переклали всі свої турботи на Бога, покинувши все, пішли за Христовим покликом.

 «Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і безсильне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильних, – і незначне світу та погорджене Бог вибрав, і те, чого не було, щоб знівечити те, що було» (І Кор 1:27-28). Спаситель не вибирає ані знатних, ані багатих, ані мудрих світу, Він кличе йти за Ним вбогих рибалок, невчених людей, простих, неосвічених, щоби сила Євангелія була повірена благодаті Спасителя.

Христове слово: «Ідіть за Мною», яке лунало біля Галилейського моря, сьогодні звучить в наших храмах, закликаючи всіх нас залишити все та іти за Христом Спасителем, прагнучи зростати в досконалості та вічному блаженстві. «От, стою при дверях і стукаю: як хто почує голос мій і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним і він зо мною» (Од. 3:20). Ми проживаємо своє життя, коротке чи довге, так і не помічаючи ані вдома, ані на роботі, що Христос завжди кличе нас іти за Ним. Ісус не перестає запрошувати нас іти за Ним, будувати свої життя з Ним кожної хвилини нашого життя, згідно Його настанов та науки. Христос завжди пропонує, радить, просить дотримуватися християнського життя, виконуючи Його заповіді, практикуючи постійну та щоденну молитву, часте прийняття Святих Тайн. Іти за Христом в сучасному світі досить важко та непросто. Іти за Христом – це не іти позаду когось, боячись назвати себе християнами, боячись нести Христову проповідь та любов у світ. Іти за Христом – це вдивлятися в Його приклад, застосовуючи його у своє життя.

Ми повинні стати тими рибалками, котрі покинули все, і, врешті решт, залишити своє гріховне життя, покинути ті сіті, в котрих так міцно тримає нас гріх та диявол. Нам слід покинути все, що віддаляє нас від Бога: свою самовпевненість, лінивство, гордість, захланність, егоїзм, ненависть. Заглибмося в себе і почуймо тихий голос Спасителя, котрий кличе нас іти за Ним.

Він кличе нас, як колись кликав рибалок поблизу Галилейського моря: ідіть за Мною. І, почувши голос цей, не зволікаймо жодної хвилини, але відразу залишаймо всі свої старі та марні зусилля, всі свої старі гріхи та прямуймо за Ним, адже тільки Він – єдиний наш Друг і Лікар, Спаситель та Податель вічного життя. Коли Господь дивиться на Свій народ, то бачить зовсім не те, що бачить світ. Для Нього ми не тільки мами, тати, вчителі, лікарі, бухгалтери, будівельники та робочі. Він бачить те, чого не бачить світ і, можливо, поки що не бачимо ми самі – бачить наші можливості, потенціал оновлювати себе та світ навколо себе. Нам слід тільки відгукнулися на Його заклик і піти слідом за Ним…

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com