Проповідь на 21 неділю по Зісланні Святого Духа

Дорогі брати і сестри, сьогоднішнє євангельське читання оповідає нам притчу про сівача. Сумну притчу, котра показує нам, як зусилля Бога розбиваються об людську недостойність, непідготовленість, байдужість. Божественний Сівач сіє в наших серцях Своє Слово, а людина досить часто буває зовсім не підготована, не здатна прийняти та виплекати в собі це Божественне Зерно.

Чимало зерен впало марно. Чимало було заглушено бур’яном, чимало виросло без коріння і скоро засохло. І тільки одне виросло на добрій землі та дало плід. Що це означає для всіх нас? Це означає, що Слово Боже, Дух Божий, Святі Тайни, котрі подає нам Церква, – все це може стати безплідним та даремним. Адже доля Божого зерна залежить тільки від того, на яку землю воно впаде. Якою б великою не була сила Божого Слова, Його безмежної благодаті, якщо ми з вами, наші серця, наші душі, все наше життя не підготуємо до прийняття цього Божественного дару, – все це стане безкорисним.

І, на жаль, так буває дуже часто. І кожен із нас на особистому досвіді переконувався, що наше серце, наше життя перетворюється на кам’яну землю. Приходить диявол і краде засіяні в серці слова Божої науки. Диявол приходить і користується нашими особистими гріхами: гордістю, самолюбством, марнотратством, ненавистю. Якщо людина приходить в Церкву, не очищаючи свою душу, не знаходячи миру та спокою, без щирої любові, то диявол дуже легко краде у неї дар Божої благодаті. Серце такої людини залишається сухим, нерухомим, немов би та витоптана ногами дорога, на котру впало зерно, де його дуже швидко підберуть птахи, тоді «приходить диявол і вириває геть з їх серця слово, щоб вони не увірували та й не спаслися» (Лк. 8:12)

Нам потрібно ретельно перевіряти себе, як ми готуємося до прийняття Святих Тайн, з якими думками та почуттями ми йдемо до храму, як відкриваємо Слово Боже, як прагнемо жити Євангелієм. Запитаймо себе: чого ми шукаємо, для чого ми це робимо? І досить часто ми почуємо відповідь: для себе. Ми шукаємо перш за все спокою тільки для себе, ми задовольняємо свої забаганки, ми шукаємо свого, а не Божого. Навіть молитва, котру дав нам Ісус, починається не зі слів прохання, а з нашого бажання прийняти Божу волю: «Нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя», – ось все, чого людина повинна прагнути та шукати. Тільки Божого, бо воно – найдосконаліше та найкраще.

Коли Христос прийшов в місто Назарет, то Йому не повірили. Він не вчинив там чудес. Не міг вчинити, бо Його безмежна божественна сила наштовхнулася на стіну людської гріховності та невірства.

Так само і зерно, котре впало на кам’яний грунт: дуже швидко виросло, але не пустило коріння і засохло. Ми, люди, дуже часто з радістю приймаємо Слово Боже. Ми готові йти за Христом, готові служити Йому, але занедбуємо Христові заповіді у своєму житті. Ми не пустили коріння, тому будь-яка спокуса, буде-яке випробовування, тривога, страх і людина забуває про все.

А як легко зерно заглушив бур’ян та дикі трави. Так само і буває з нашою вірою, коли вона захлинається в суєті, коли наші думки та почуття зайняті дрібницями, коли в нас немає часу, щоби зупинитися та оглянутися, ми завжди поспішаємо, біжимо по життю, і нам бракне часу поставити собі запитання, перевірити свою совість, звернутися по-справжньому та щиро до Бога. Ніби у сні проходять дні, місяці, роки. І в кінці кінців земна суєта заглушить голос Божий, котрий говорить в нашому серці.

І тільки зерно, котре впало на добру землю, зійде та принесе плід. І Господь закликає нас до того, щоби ми не спокушувалися випробуваннями, котрі чигають на нас, і спокусами, котрі ворог підсовує, щоби тільки відвернути нас від істини та Бога. Нам слід плекати в своїх серцях тільки Заповіді Божі та бути уважними до того, як ми слухаємо та приймаємо Слово Боже. Стараймося не допустити, щоби ворог нашого спасіння не вкрав ті плоди, над котрими ми трудилися, щоби ми не втратили нашої праці.

Завжди щиро слухайте Слово Боже, остерігаючись розсіяності, не втрачаючи терпіння, не дивлячись на годинники. Щоби наші серця були відкритими прийняти божественне Слово Спасителя, а наші помисли чистими та святими, з живою вірою та жертвенною любов’ю. Амінь.

Фото: pixabay

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com