Проповідь на свято Зіслання Святого Духа

Євреї І століття святкували П’ятидесятницю на 50 день після Пасхи. В цьому святі вони дякували Богу за перший врожай, приносячи Йому перші колоски. Рівно ж, вони просили Бога про благословення для того, щоби щасливо зібрати врожай. Та, крім цього, як Пасха, так і П’ятидесятниця, пригадували євреям про вихід із єгипетської неволі. Пасха – це час, коли в жертву приносилися ягнята, а ізраїльтяни були врятовані від Ангела-смерті, котрий винищив єгипетських первістків. І саме тієї ночі ізраїльтяни вийшли із Єгипту. Хоча попереду їх ще очікувало багато випробувань та Господь завжди був із ними. Саме через 50 днів після цих подій ізраїльтяни дійшли до Синайської гори, де Господь дав Мойсею Закон.

Як бачимо, П’ятидесятниця – це не тільки свято, котре пов’язане із першим врожаєм, але із тим, що цього дня Господь дарував Своєму народові дорогу життя – Десять Заповідей. Коли ізраїльський народ прийшов до Синаю, то Мойсей піднявся до гори, а звідти спустився із Законом. Тут ми також бачимо, що Ісус, зійшовши на небеса, сходить сьогодні не із писаним законом на кам’яним скрижалях, а із законом, що вписаний в наші серця.

Через Святий Дух на землю приходить творча сила Бога. І тут основний сенс не в тому, щоби дати людям певну «духовність», котра зробить нас байдужими до земного, але в тому, щоби преобразити нас, людей, та преобразити землю небесною силою. Основний зміст цього преображення в тому, що воно розпочинається із переміни наших тіл, нашого розуму, нашого серця та нашого життя. Приклад цієї переміни ми бачимо на прикладі апостолів, коли із прості рибалки, домогосподарки, митар перетворилися на мужніх й ревних проповідників Слова Божого.

Євангелист Лука відмічає, що всі апостоли були зібрані в одному місці і це показує нам, що Дух Святий приходить, щоби з’єднувати. Він, говорячи про Зіслання Святого Духа на П’ятидесятницю: «Аж ось роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. І з’явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них» (Лк. 2:2-3). Як бачимо, тут йдеться про вогонь та про вітер. Це дві неприборкані стихії. Можемо собі уявити переляк апостолів, коли вони відчули, як повз них, по будинку, пробіг з великим шумом вітер, а далі над ними спочив вогонь. В інших місцях книги Діянь Апостолів неодноразово будемо знаходити інші описи дії Святого Духа, які й по сьогоднішній день ми спостерігаємо в історії Церкви. Це тихий ненав’язливий вплив, котрий змінює все наше життя. Однак тут на П’ятидесятницю, про котру говорить Лука, це було щось нове. Саме цим вітром та вогнем він хотів пояснити, як невелика групка переляканих та неосвічених людей, перетворилася на силу, котра почала змінювати цілий світ.

Євангелист Лука у 2 розділі книги Діянь наводить нам перелік тих жителів з різних куточків Римської імперії, котрі спілкувалися різними мовами та діалектами, але змогли почути від апостолів свою рідну мову. Лука хотів показати й передати нам особливе враження, що на цьому святі знаходилися різні люди: строката юрба, але кожен чув свою рідну мову. Вже тут бачимо, що для одних ця апостольська проповідь принесла певні плоди, була прийнята з натхненням, а інші її сприймають із спротивом, насмішками, глузуваннями, прирівнюючи до п’яної балаканини.

Ми, християни ХХІ століття, інколи відчуваємо певну заздрість від того й до тих кому відомий досвід дії Святого Духа. Нам би іноді також хотілося пережити такий досвід П’ятидесятниця, як його мали апостоли. Та нам слід пам’ятати, що Бог діє по-особливому з кожним. Кожен із нас має досвід діяння Святого Духа: в когось він помітніший, в когось він слабший. І помітніший він тільки тому, що Бог, ніби заздалегідь, готує людей до певних випробувань, показуючи їм свою могутність, а в інших усе проходить спокійніше, о вони не мають потреби в особливих переживаннях. Нам не слід ніколи заздрити дарам Святого Духа, котрі мають інші, але, навпаки, радіти за них. Ісус пригадує нам, що «…Отець небесний дасть Святого Духа тим, що у нього просять» (Лк. 11:13). Як бачимо, Бог готовий дати Духа кожному, але за однієї умови: від нас вимагається тільки попросити про це. Ми не можемо сказати, як проявить Святий Дух Себе, коли прийде до нас. Можливо, нам слід готуватися до вітру чи вогню, бо, швидше за все, Богові потрібно буде провітрити та зігріти найтемніші та найзапиленіші закутки нашої душі. Та не приходиться сумніватися нам в одному, що всі, хто є спраглий Святого Духа, одержать Його.

За матеріалами:

о. Юрій Щурко. Коментар до Апостола на Неділю Зіслання Святого Духа //о. Тарас Барщевський та ін., Коментарі до Недільного Апостола, Львів: Свічадо 2017, 54-56

Зображення ілюстративне: AJ jaanko із сайту Pixabay

Джерело: “Духовний Дзвін”