Проповідь на євангельське читання про багача та Лазаря

Дорогі брати та сестри, сьогоднішнє недільне євангельське читання подає нам притчу про багача та Лазаря. Ця притча закликає нас задуматися над своїм життям, над Божим судом та судом людським, над нашою вірою, над неможливістю покаяння після смерті та невимовних смертних стражданнях.

Який же такий гріх вчинив багач, що потрапив в пекло? Із Євангелія ми чули, що він був дуже багатим; проте не багатство стало причиною такого страшного покарання. Святе Письмо говорить про чимало багатих людей, таких як: Авраам, Йов, Йосиф Ариматийський, котрі через своє милосердя були радістю та благословення для інших.

Дальше ми чуємо, що багач «…розкішно бенкетував щодня…» (Лк. 16:19). Веселе життя багача приносило задоволення його егоїстичним потребам: тілу, животу та гріховним бажанням, відкидаючи істинну радість, щиру любов та турботу про інших людей. Він був жорстоким та немилосердним до бідних, а його багатство перетворилося на найголовніший мотив його життя. Саме через цю жорстокість та немилосердя багача після смерті очікувало пекло.

А біля воріт його будинку лежав бідний та немічний Лазар, покритий струпами та виразками. Цей бідний, відкинений та погорджений всіма, щиро надіявся тільки на Бога. Від багатої трапези йому не давали нічого, бо читаємо: «він бажав насититися тим, що падало в багатого зо столу» (Лк. 16:21). Він не озлобився на всіх людей, а терпеливо зносив страждання, тому і заслужив після смерті лона Авраамового, вічного спокою та блаженства.

За словами одного із Святих Отців ми розуміємо, що: «Не спасе нас бідність, і не погубить нас багатство». Ми бачимо, що багатство та бідність, здоров’я та хвороби, радість та скорботи – на цьому світі все дуже скороминуче, приходить та зникає. Проте вчинки людей, їхні пороки та чесноти не помирають, але переходять разом із ними у вічність, і там або оправдають, або засудять їх перед справедливим Суддею. І згодом людина отримує вічний рай, або потрапляє в безодню пекла, звідкіля немає жодного виходу.

Один помер непомітно; інший помер, і його торжественно похоронили. Проте ми бачимо разючу переміну їхньої долі після смерті. Також ми бачимо відмінність Божого та людського суду.

Як би не возносилася людина на землі, яке б велике місце вона не займала, якими б нагородами її не осипали – це не відіграє жодної ролі щодо стану її душі. І, якою б не була відкинутою людина, якою б не була погордженою чи зневаженою, нам невідома її доля після смерті. Кожен отримає свій суд та заслужену нагороду.

Проте Господь попереджає нас вже тут, на землі, на кожній Божественній Літургії: «Горе вам, що ситі нині, бо будете голодувати. Горе вам, що смієтеся нині, бо будете ридати й сумувати» (Лк. 6:25). Та «Блаженні засмучені, бо будуть утішені» (Мт. 5:4); тільки ми не хочемо цього слухати, чи «слухаючи, не чуємо і не розуміємо» (Мт. 13:13).

Саме в цьому бідному, нещасливому, убогому та безпомічному, багач міг би оминути такої сумної участі. Проте навіть такий жалюгідний безхатченко, хворий та покритий струпами, не міг розтопити жорстокого серця багача, котрий так і залишився глухим до чужого болю та стражданню.

Лазаря несуть та супроводжують в рай небесні ангели, а багач опиняється в пеклі, терплячи тяжкі муки. Йому немає ні від кого жодної допомоги. Багач благає Авраама, щоби він послав Лазаря змочити кінець, тільки кінець свого пальця у воду, і охолодити його язик. Проте він отримує відмову, бо «одержав блага за життя свого» (Лк. 16:25). Які саме блага? Те, що він вважав благом знаходилося у їжі, питті, дорогому одязі, розвагах. Звісно, що про Бога він не роздумував, добрих справ не чинив, жив, не турбуючись про свою безсмертну душу.

Проте Авраам подає багачу іншу причину: між раєм та пеклом знаходиться пропасть, яку ніхто не може подолати. І Лазар продовжує: «тож ті, що хотіли б перейти звідси до вас, не можуть; ані звідти до нас не переходять» (Лк. 16:26).

Дорогі брати і сестри, доки ми тут, в нас немає жодної пропасті, не існує жодних перешкод для того, щоби перейти від гріховного стану на лоно Авраама, в обійми Бога. Немає на землі жодної людини, котра із грішника не могла стати святою через Святу Тайну Покаяння (Сповіді).

Багач продовжував, бачачи своє безнадійне становище, просити про помилування вже не самого себе, а своїх братів, щоби Авраам послав Лазаря до них, засвідчивши, що існує пекло із його вічними та жорстокими муками. Проте і тут багач отримує відмову: «Мають Мойсея і пророків; нехай їх слухають…Як вони не слухають Мойсея і пророків, то навіть, коли хто воскресне з мертвих, не повірять» (Лк. 16:29-31).

На жаль, серця, переповнені гріхами, вперто не хочуть вірити у майбутні муки та страждання, котрі очікують грішників, тому і переконати їх неможливо жодними чудами. Якщо ж вони хочуть змінити своє життя, щоби отримати вічне життя, то нехай читають та слухають Євангеліє, виконуючи все те, що там написано.

Дорогі брати і сестри, нехай наша забезпеченість, наш спокій та тиша, котру деколи тривожать непомітні бурі, не закриють наших очей на те, що біля воріт нашого будинку помирає з голоду Лазар. Нехай наш добробут не закриє наших очей на те, що життя має глибину та сенс, що його ціль – це прагнення зустрічі з Богом, котра може перетворитися для кожного із нас на страшний суд, якщо в нас не знайдеться любові та милосердя. Нам, котрі весь час чимось незадоволені, потрібно вчитися у Лазаря, котрий тихо голодував та смиренно помирав біля воріт багача.

Гляньмо на ці дві людини. Ми нікуди не подінемося від праведного суду, тому що багато знаємо: знаємо про волю Божу, знаємо про Його любов до нас, перед нами лежить Євангеліє, як шлях чи як осудження. Хто ми: Лазар чи багач? І, якщо ми відчуваємо в собі багача, то нам слід задуматися та опам’ятатися тепер, поки ми ще живі, поки в нас ще є час. Опам’ятатися та покаятися, щоби розпочати нове життя з Богом. Амінь.

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com