Проповідь на 12 неділю по Зісланні Святого Духа
Дорогі у Христі брати та сестри, сьогоднішнє недільне Євангеліє розкриває нам добре відому притчу – зустріч Христа із багатим юнаком. Ця притча стала для багатьох із нас дороговказом у житті, бо допомагає нам усвідомити та зрозуміти цінність багатства у цьому світі.
До нашого Господа Ісуса Христа підходить багатий юнак. Слід зазначити, бо у часи Ісуса, в древні часи, багатство вважалося за особливе Боже благословення. Та й самі багаті люди вважали, що, якщо вони багаті, то це означає, що вони ведуть праведне, Богові угодне життя.
Напевно, цей юнак був іншим. Адже в його душі жило відчуття того, що все ж таки він у чомусь недосконалий. І ось він, багатий чеснотливий юнак, приходить до нашого Спасителя, щоби почути від Нього, чого ж саме недостатньо йому до спасіння. Ісус, спілкуючись із ним, бачить найпотаємніші закутки його серця, знає найприхованіші його думки.
Спаситель знає, що перед Ним стоїть юнак, який виконав увесь старозавітний закон. Проте Він говорить, що для досконалості, для спасіння, потрібно зберігати усі ті заповіді, на котрих тримається Старий Завіт. Бо сам їх відкрив Господь ще Мойсею. Ісус знає, що юнак виконує усі ці заповіді. Проте Він нагадує йому про це, щоби показати усім присутнім, ясно й конкретно, яким важким та нелегким є шлях спасіння.
Хлопець чесно й щиро говорить Ісусу, що все це він виконує. «Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй криво, поважай батька-матір і люби ближнього твого, як себе самого. Каже юнак до нього: Все це я зберіг ізмалку. Чого мені ще бракує?» (Мт. 19:18-20) Здається, найголовнішу справу у житті він уже здійснив. Він жив та живе згідно з усіма Божими приписами, нормами та заповідями. І саме у цьому місці усі ми маємо зупинитися і задуматися.
Кожен із нас належить до новозавітної Христової Церкви. Кожен із нас є щирим та ревним християнином. Та чи виконуємо ми усі ті заповіді, котрі дав нам наш Спаситель?
Ісус Христос показує цьому юнакові чого саме йому ще потрібно. А потрібно не мало й не багато: просто відмовитися від усього його багатства. Він закликає юнака віддати все своє багатство бідним та йти за Ним, за Христом, йти тим незнаним та невіданим шляхом, котрий приведе до хреста.
І юнак, котрий був переповнений великою радістю, бо Сам Спаситель вказав йому шлях праведності, відчуває себе глибоко нещасливим. Адже він був дуже багатим. І йому так тяжко є відмовитися від свого багатства.
І далі Спаситель звертається не тільки до юнака, а до усіх, хто слухав їхню розмову. Й наголошує, що дуже важко є багатому увійти у Царство Небесне. «… легше верблюдові пройти через вушко в голці, ніж багатому ввійти в царство Боже» (Мт. 19:24).
Для юнака ці слова звучать як вирок. Хоча ми і не знаємо, що далі з ним сталося, як склалося його життя. Можливо, він знайшов у собі такі необхідні сили, щоби відмовитися від свого багатства. Проте Спаситель звертається саме до нього, наголошуючи, що його багатство є для нього великою спокусою. Адже воно знецінює виконання й дотримання усіх заповідей, про котрі так ретельно дбав цей юнак. Його багатство стає для нього тією жахливою перепоною, котра не дозволяє йому йти дорогою спасіння.
Дорогі у Христі брати та сестри, задумаймося над словами нашого Господа. Ми не знаємо, що сталося із сьогоднішнім нашим героєм, багатим юнаком. Можливо, він переосмислив своє життя, залишив багатство та пішов за Христом. Але ми знаємо, що незалежно від того, чи ми бідні, а чи багаті, ми маємо пам’ятати слова Спасителя: де буде скарб наш, там і буде серце наше.
І прекрасними є останні слова Спасителя, котрі допомагають нам усвідомити, що з Божою допомогою усі ми можемо спастися: «У людей це неможливо, Богові – все можливо» (Мт. 19:26). Ці слова повинні нас надихнути та підтримати. Вони мають допомогти нам перемінити своє життя й допомогти жити Божими заповідями та йти Божими дорогами. Христос не обіцяє нам легкого життя, задоволення, ситості, безтурботності. Він наголошує, що усього цього ми маємо стерегтися і прагнути не матеріальних благ, а духовних. Прагнути до досконалості, котра поведе нас дорогою до вічного життя. Амінь.