Роздуми на Свято Успіння Пресвятої Богородиці

Дорогі брати та сестри у Христі, сьогодні ми возвеличуємо нашу Небесну Неньку, нашу Заступницю перед Богом, нашу люблячу та дорогу Матір – Пресвяту Богородицю.

Впродовж віків ми так по-різному зверталися до Неї, різними титулами нагороджували Її. Один із них є прекрасним і, напевно, найкраще підходив до Неї – Ковчег Завіту. Вже з самого народження Пресвята Богородиця була обрана, щоби стати тим ковчегом Завіту, оздобленим золотом чеснот та праведного життя. Адже Вона мала виконати надважливу місію: стати Матір’ю Божого Сина, під Своїм серце носити Живого Бога, Котрий вирятує людство від рабства смерті, диявола та гріхів.

Марія, ставши матір’ю Божого Сина, не шукає, щоби служили Її, а Сама біжить служити. Марія біжить Сама у далеку гірську околицю, щоби поділитися із Єлизаветою звісткою про народження Божого Сина.

Марія – сповнена спокою, любові, чесноти, святості, послуху та віри Богові. На Її обличчі завжди сяє усмішка, добро, радість та щастя. Марія – це та, Котра завжди слухала Слово Боже і виконувала Його у Своєму житті. Хто, як не Вона, була завжди вірною Богові у всіх ситуаціях Свого нелегкого життя. Вона страждала. А ми знаємо, що у Її житті було безліч випробувань та страждань. Вона страждала, коли народжувала Божого Сина, а народжувала Вона Його у вбогій стаєнці. Вона страждала, коли загубила Божого Сина і знайшла Його у Єрусалимському храмі. Вона страждала, коли бачила як Її Сина бичують. Страждала, коли бачила, як Він іде на Голгофу. Страждала, коли бачила, як Ісуса жорстоко прибивають до хреста, як проколюють списом серце. Страждала під хрестом. І страждала, коли Його пресвяте тіло зняли із хреста і дали у Її руки. Страждала, коли це тіло клали до гробу. У всіх своїх страждання, у всіх своїх болях та муках Вона не переставала бути вірною Богові. І тепер, як нагороду за усі ці страждання, як нагороду за вірність, Господь не дозволив Її Пресвятому тілу побачити тління. Але взяв разом із тілом та душею до Небесної слави.

Споглядаючи із небес до нас, Пресвята Богородиці прагне усіх привести до Свого Сина. Вона, ніби звертається до нас, завжди щира, усміхнена, добра та лагідна. Звертається лагідними слова: «подивіться на Мене. Я також страждала. Подивіться на Мене. Моє життя також було сповнене болем та випробування, переживаннями та страхами. Подивіться на Мене. І залиштеся вірними Богові. Слухайте Його святе Слово. І зберігайте Його у своєму серці, як це Я робили. І тому сьогодні можу величати Бога словами, які ми чули із сьогоднішнього Євангелія: «Величає душа моя Господа, і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм» (Лк. 1:46-47)».

Пресвята Марія, Котра сьогодні з тілом та душею перебуває на небесах, заохочує нас прагнути небесної слави й радості. Вона ділиться нею. Цю радість та славу Вона сьогодні нам її пропонує – цю вічну славу й радість Божої присутності.

Цю ж саму радість та славу ми переживаємо у сьогоднішньому святі Успіння Пресвятої Богородиці – бо ми сьогодні переживаємо не смуток та плач, але спокій та радість. Сьогоднішнє свято – це відповідь на усі страждання Пресвятої Богородиці. Це є відповідь усім нам, коли ми опускаємо руки, коли ми нарікаємо на Бога, коли переживаємо терпіння та страждання, коли несемо свої хрести. Нам здається, що усі наші життєві труднощі й випробування є вищими понад наші сили. Нам здається, що наші гріхи є сильнішими за нас самих. І ми не перестаємо запитувати Бога: «Боже, а навіщо Ти мені це дав. Це вище від мене. Я не впораюся із цим». І тоді згадаймо голгофу – чи вона не була вищою за сили Марії? Чи споглядання на те, як жорстоко вбивають Її Сина, котрий так багато зробив людям добра, не було вище понад Її сили? А скільки ж було тієї сили у звичайної жінки, матері?

І сьогоднішнє свято, дорогі брати та сестри, дає нам надію, що ми не самі, що все, що відбувається у нашому житті – недарма, що Бог бачить кожну нашу сльозу, котру ми пролили, кожну безсонну ніч, кожен наш біль. Пресвята Богородиця, у сьогоднішньому святі, показує нам, що нас очікує у Божому домі. Ми вже більше не самотні. На нас очікує слава, щастя та безмежна радість. Вже більше не буде жодних страждань, жодної болі, Бог витре кожну сльозу з наших очей. І в нагороду за нашу вірність обдарує нас нев’янучим вінцем слави.

Бо сьогодні із неба Марія споглядає на кожного із нас. Сьогодні, у ці важкі часи для нас і нашого народу, Вона не перестає молитися і заступатися за нас. Сьогодні Вона обіймає кожну сироту, витирає заплакані очі осиротілій матері. І переживає її біль та горе, бо й Сама не мало натерпілася. Сьогодні Вона огортає Своїм Омофором кожного воїна, котрий кинувся у жорстокий, нерівний бій, захищаючи свою Батьківщину, свій народ, свою сім’ї. Сьогодні Вона припадає біля лікарняних ліжок скалічених воїнів і загоює їхні рани, стишує їхній біль. Сьогодні Вона з нами, з нашим зболеним, згорьованим українським народом. Сьогодні Вона з нами переживає, підтримує, обіймає, вселяє надію та радість в нашу перемогу над злом та силами темряви. Сьогодні Вона, як ніколи, закликає нас надіятися та вірити Богові, бо тільки з Ним переможемо.

Пресвята Богородице, не залишай нас у нашому горі й біді. Допоможи здолати ворога й бути завжди вірними Богові.

Ікона Успіння Пресвятої Богородиці: Кафедра Сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *