Проповідь на 22 неділю по Зісланню Святого Духа

Дуже часто на вулицях наших міст, біля супермаркетів чи автобусних зупином ми можемо побачити людей, загорнутих у лахміття, з протягнутою рукою. Більшість нас проходить повз них, інколи кидаючи їм жменю копійок чи кілька гривень. Одні впівголоса кажуть: «Сам винен», інші: «Є служби, які мають цим людям допомагати». Ще хтось скаже: «ці люди мають піти шукати собі роботу», а дехто, взагалі, скаже, що скільки їм грошей не подавай вони все рівно їх будуть пропивати. Нас не відомо, як ці люди опинилися на вулиці: чи через якійсь борги, чи, можливо, через якийсь збіг обставин. Але саме ці люди допомагають нам краще уявити того бідного, нещасного Лазаря, про якого говорить нам сьогоднішня євангельська розповідь.

Можемо сказати, що для нас цим бідним Лазарем є наш сусід. Багато із нас можуть собі дозволити теплу їжу та одяг, і проходити повз потребуючих людей, не звертаючи уваги. Розповідь Ісуса про Лазаря та безіменного багача показує для нас декілька важливих моментів для нашого спасіння. В стародавньому світі подібна притча була відомою. Проте була одна відмінність: якщо хтось із померлих запитував дозволу відправити якусь звісточку живим,  то такий дозвіл він одержував. А тут ми бачимо досить таки різкий кінець притчу, котрий повертає нас до реальності та складних питань нашого життя.

Ця притча – це не казка про багатство та бідність. Ця історія не розкриває нічого нового в тому, що у прийдешньому віці щастя та нещастя поміняються своїми місцями. Ця притча в Євангелії від луки пригадує нам притчу про блудного сина, де старший брат дуже подібний до багача із сьогоднішнього євангельського читання. Вони обидва не хочуть побачити своїх вбогих, обірваних братів чи ближніх. Вони просто хочуть їх викинути із голови.

Фарисеї досить часто критикували Ісуса за те, що він з радістю приймав відкинених суспільством людей та грішників. Фарисеї натомість з цими людьми вели себе так, як вів себе багач по відношенні до цього бідного Лазаря.

Ісус, коли розповів цю притчу, то Він, ніби хотів сказати, щоб вони, а в певній мірі і ми, виконували все те, що говорив Мойсей та пророки.

В цій євангельській притчі ми бачимо багача та нещасного жебрака. Вони живуть поруч, вони поставлені один напроти одного. Кульмінацію цією притчі ми бачимо при самому кінці: перед обличчям смерті багач та бідняк рівні. Смерть однаково ставиться до них обидвох. Помирає бідний, помирає і багатий. А ось уже їхні долі після смерті стають уже різними.

Якщо ми уявимо собі, що, коли людина помирає, стає перед Богом на суд, Господь дивиться на книгу її життя і відправляє її до пекла. Людина протестує: «За що? Я за своє життя не зробила нічого злого?». І Господь підтвердить ці слова: «Абсолютно вірні, адже ти за своє життя не вчинила нічого злого, тому і відправляєшся до пекла».

У кожного із нам настане та мить, коли Господь запитає нас: «Що ти зробив для Лазаря? Чи іншими словами: що ти зробив для свого ближнього?».

За оцінками ООН, щоби подолати бідність та світовий голод, потрібно 30 мільярдів доларів на рік. Здається, що це велика сума. Проте трохи статистики. У 2015-2016 роках  в барах та ресторанах витрачалося більше грошей, аніж в магазинах. Тільки в США на пластичну хірургію було використано 16 мільярдів доларів, а витрати на косметику становили більш, ніж 38 мільярдів доларів на рік.

Якщо ми уважно перечитаємо притчу про багача та Лазаря, то ми не побачимо в ній багача як великого грішника. Він не штовхав жебрака ногами, не обзивав його п’яницею, не наказував слугах, щоби ті його гнали. Навпаки, він дозволяв йому біля своїх воріт просити милостиню, а, можливо, інколи і кидав йому кілька монет. Мало того, він дозволяв цьому жебраку харчуватися недоїдками зі свого столу. Проте гріх цього багача був в тому, що він міг зробити для цього Лазаря, а  що не зробив.

Від часів Ісуса Христа і аж по сьогодні, надалі у світі є багаті та бідні, було є, і, напевно, що і буде так, що одні мають із надлишком, а інші зводять кінці з кінцями. Проте кожному із нас слід пам’ятати, що настане той час. Коли ми станемо на суд перед Богом. І кожного із нас Господь запитає: «Що ти зробив для Лазаря, що ти зробив для свого ближнього?».