Людина після падіння Адама і до П’ятидесятниці.

Після падіння Адама Божий Дух був недоступним. Його отримували тільки ті, з ким Господь хотів підтримувати зв’язок. Від книги Буття до Діяння Апостолів ми не знаходимо інструкцій, як людина може отримати дух, тому що він був недоступним для людей. Євангеліє від Івана описує: «Останнього ж великого дня свята стояв Ісус і закликав на ввесь голос: «Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п’є! Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!». Так він про Духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в нього. Не прийшов був ще Дух Святий, бо Ісус не був ще прославлений» (Ів. 7,37-39)

З цього уривку довідуємося, що Святий Дух не був доступним в момент, коли Ісус Христос проказував ці слова. З часу падіння Адамам та до П’ятидесятниці, якщо Бог хотів спілкуватися з будь-якою людиною, тоді Він зсилав Свій Дух на цю людину. В Старому Завіту знаходимо підтвердження цьому: «І промовив Господь до Мойсея: «Збери лишень мені сімдесят чоловіків із старшин в Ізраїлі, про яких знаєш, що вони люди розсудливі та вміють правити народом, і приведи їх до намету зборів; нехай стануть там з тобою. Я зійду й говоритиму там із тобою, і візьму від духу, що на тобі, та й покладу на них, то вони й нестимуть з тобою тягар народу, щоб не одному тобі нести його» (Чис. 11,16-17). Мойсею були потрібні помічники для керування ізраїльтянами, тому Господь відповідає на його прохання.

У Мойсея був Дух, Він був на ньому. Тут потрібно підкреслити два моменти: по-перше, дух був не в ньому, а на нім. Коли щось знаходиться в тобі, тоді воно не може існувати окремо від тебе. Воно стає частиною твоєї сутності. Проте, якщо щось знаходиться на тобі, тоді воно не з тобою. По-друге, на Мойсея був покладений Дух не тому, що він вирішив, що хотів мати Духа. Якщо б він цього і захотів, немає гарантії, що він би його отримав, а причина дуже проста: дух тоді не був доступний людям. Насправді, Бог Сам вирішив дарувати Свій Дух Мойсею, а не навпаки. Те є саме можна сказати і про сімдесяти мужів: Дух Божий був на них не тому, що вони захотіли його отримати, а тому, що Бог хотів таким чином підтримати з ними зв’язок. «Коли ж сини Ізраїля закликали до Господа, Господь дав їм спасителя, Отнієла, сина Кеназа, сина меншого брата Калевового, і він врятував їх. Зійшов на нього дух Господній, і він правив Ізраїлем» (Суд. 3,9-10).

Чи був у Отнієла дух раніше? ні. Господь подав йому тому, що той був суддею Ізраїля і Бог хотів спілкуватися з ним.

«Тоді всі мідіяни, амалекитяни та сини сходу зібралися разом і, переправившись (через Йордан), отаборились у Єзреел-долині. Зійшов тоді на Гедеона дух Господній і він засурмив, і родина Авієзера зібралась іти з ним» (Суд. 6,33-34).

Чи володів Гедеон духом до цього випадку? Ні. Гедеон отримав Дух від Бога, бо той був суддею Ізраїлю, тому Бог хотів підтримувати зв’язок з ним. Схожих прикладів в Старому Завіті немало. Наприклад, можна взяти випадок з Саулом, першим царем Ізраїлю, то можна побачити, що, коли він ослухався Бога, Дух Божий, який був на ньому – залишив його: «Він чинив таке, що Господеві не довподоби, і ходив дорогою батька свого і в його гріхах, якими той увів у гріх Ізраїля» (І Цар. 15,26.

Отже, Адам та Єва спочатку були тілом, душею та духом. В день, коли вони вкусили з дерева пізнання добра та зла, дух їх покинув. Коли відходить деяка форма життя, то це називається смертю. Ось чому в той день вони померли, як і сказав Бог. З того часу Дух був недоступний для людей. Проте, з іншої сторони, щоби Бог міг розмовляти з людиною, у неї повинен був бути Дух. Тільки тому протягом цього часу Господь покладав Свій Дух на окремих людей, яких Він Сам вибирав, тому на всіх пророках був Дух Божий. Бог дарував його, щоби вони могли отримати дар об’явлення.

Отже, відносно часу П’ятидесятниці потрібно визначити деякі моменти:

• Дух не був доступний людині.
• Господь покладав Свій Дух на тих, з ким хотів розмовляти.
• Ці люди могли втратити Дух – він був даний з обмеженням.
• Друге народження.