Як нам іти за Богом?

Божий провід до народження Христа.

Мойсей був близько і особисто знайомий із Богом та Його проводом. Згадаймо «кущ, який горів і не згорав» та «вогняний стовп перед ним». Бог завжди провадить Мойсея. Він розпочав Свою розмову із ним ще біля палаючого куща. Тоді Господь направляє його в Єгипет, даючи покрокові інструкції, за допомогою яких він має визволити Божий народ із рабства.

Після дивовижного переходу через Червоне море, Бог не покидає Свій народ, але, навпаки, продовжує рухатися на самому переді. «Господь же йшов перед ними вдень хмаровим стовпом, щоб проводжати їх у дорозі, а вночі вогненним стовпом, щоб їм присвічувати; так що вони могли йти і вдень і вночі. І не зникав хмаровий стовп задня, і стовп вогненний уночі перед народом» (Вих. 13:21-22).

Вдень, під палючим пустинним сонце, Божий народ просувається до Обіцяної Землі, і тут Господь не покидає їх. Він посилає Своїм людям хмару, котра провадила їх та давала тінь. Вночі, коли в пустині падала температура, було холодно і незатишно, Господь продовжує піклуватися Своїм народом. Він посилає їх вогняний стовп, котрий дарує тепло та вказує напрямок руху. Яким би важким та гнітючим не було становище ізраїльського народу, Господь ніколи їх не залишав, а, навпаки, не переставав піклуватися про них, як вдень, так і вночі.

Божий провід після народження Христа.

Звичайно, що хмаровий та вогняний стовпи, не стали постійними явищами в житті ізраїльського народу. Боже турбота над обраним народ до народження Христа була тимчасова. Після того, як Христос жив на землі, помер та воскрес, ми маємо ще більший та досконалий Божий провід.

 В часи П’ятидесятниці Христові учні переживали щось, що нагадувало їм і про Месію, і про часи, проведені їхніми предками в пустині: вітер та вогонь. «Аж ось роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. І з’явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них» (Діян. 2:2-3).

Учні, а з ними і всі ми, отримали щось набагато більше, аніж стовп хмари чи вогню. Насправді, ми отримали не щось, а Когось. Ми отримали Святого Духа. Замість того, щоби направляти наші кроки ззовні, Він преображає нас всередині. Цей Святий Дух постійно перебуває всередині нас, щоби направляти та скріплювати у вірі, надії та любові.

Божий провід у наші дні.

Яким би важким не було наше життя, якими б складними не були наші обставини ми не повинні забувати про Христа. Звичайно, що може скластися така думка, що ми беззмістовно блукаємо пустинею свого життя, але не забуваймо, що наша мандрівка, якою б важкою та виснаженою не була, повинна просуватися до Христа.

Святий Дух, Котрий постійно перебуває з нами, відкриває нам Боже Слово, допомагає мудро приймати важливі рішення, наближаючи наше життя до Отця Небесного.

Можливо, Мойсей в цей конкретний час хоче дізнатися щось від нас. Можливо, на небесах наші предки, котрих також провадив Дух Святий, побажають почути від нас історії про Божу вірність, про Його провід. Впродовж всієї дороги до небесного доду.

Фото, ілюстративне:jodeng з сайтуPixabay

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *