Проповідь на свято Зіслання Святого Духа
«Останнього ж великого дня свята стояв Ісус і закликав на ввесь голос: «Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п’є!» (Ів. 7:37). Цей заклик Христа, звернений до всього людства, буде звучатиме через всі століття і аж до кінця світу. Хто почує Його голос, хто відгукнеться на Його заклик, той буде жити. Для нас настав час сприятливий. Хто плаче через свої гріхи, хто бажає віднайти правду, хто шукає вічного блаженства, той нехай приходить до Христа, Джерела вічної води, і п’є. «Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!» (Ів. 7:38).
Вже вкотре Христос використовує образ живої води. Адже жива вода в Святому Письмі – це текуча вода, яка переливається через край, наповнюючись новизною. «Той же, хто нап’ється води, якої дам йому я, – не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне» (Ів. 4:14). Вода – це те, без чого людина не зможе жити, і Христос – це Той, без кого людина не зможе прожити і не має мужності померти.
Перебуваючи в нас, Христос вгамовує не тільки нашу спрагу посеред духовної пустині цього світу, але дарує нам безкінечну вічну розраду. Адже та людина, котра прийняла в своє серце Христову правду та Його благодать, не має приховувати їх, а безперестанно свідчити про отримані дари, ділячись з іншими.
Проте ми повинні завжди пам’ятати, якою ціною ми все це отримали. В час Христового розп’яття, коли один із воїнів списом пробив Йому ребра, з них витекла кров та вода. Здійснюється народження Церкви з її головними Тайнами – Хрещенням та Євхаристією. І даром Святого Духа. Господь говорить про Святого Духа, Котрого приймуть усі, хто вірують в Нього: «Не прийшов був ще Дух Святий, бо Ісус не був ще прославлений» (Ів. 7:39). Перші прояви Духа апостоли прийняли від Христа відразу, але час повноти ще не настав. Дух Святий ще не був даний їм в ріках живої води, котрою напоять всю землю. «Не прийшов був ще Дух Святий, Духа Святого не було на них, бо Ісус не був ще прославлений» (Ів. 7:39).
Смерть Ісуса на хресті стала Його прославленням, бо Він Своїм хрестом переміг диявола та смерть. Дар Святого Духа, котрий виливається зараз на Христову Церкву, куплений Його кров’ю. П’ятидесятниці не було б без Голгофи. Знадобилося життя і смерть Христа, щоби відкрилися ріки живої води для цілого людського роду. Коли Христос перебував на землі, не було такої нагальної потреби в Святому Дусі, котра виявилася після Христового відходу до Свого Небесного Отця. Хоча Святий Дух ще не був даний учням, проте вони отримали обіцянку Його приходу.
Тільки тоді, коли люди пізнали Ісуса Христа, вони по-справжньому пізнали Святого Духа. До цього Його сила діяла в пророках і Божих угодниках, але тільки в день П’ятидесятниці Дух Святий приходить до всіх нас як Третя Особа Пресвятої Трійці. Від нині Святий Дух дає нас постійну присутність Воскреслого Христа. І молитва «Царю Небесний» як і молитва «Отче наш» стає нашою постійною молитвою.
І ми чуємо дальше, як від цих слів Христа відбувається розділення в народі. Проповідь Христового Євангелія приносить розділення, тому що одні зібралися навколо Христа, а інші – проти Нього. І через Його ім’я відбувається запеклі суперечки, ніби Він заради цього прийшов до людей. Адже люди забули, що Він прийшов, щоби подати всім нам істину, любов, радість. Його Слово наповнене Духом Святим, проте знайшлися такі, хто забажав Його схопити та вбити.
Слово Ісуса неможливо ні з чим порівняти. Проте фарисеї, котрі вивищувалися перед іншими людьми своєю вченістю, з погордою дивляться на простий народ, котрий відкриває свої серця Господу. Ми бачимо Никодима, котрий вночі приходить до Ісуса, а перед розлюченими книжниками та фарисеями прагне заступитися за Нього. Він приходить вночі через страх, що його можуть побачити з Ісусом, а перед судом закликає не погордувати законом, проте він ще не зробив остаточного вибору. Прийде час, коли він побачить розп’ятого Ісуса і відкрито визнаватиме себе Його учнем. Нам відомо, що чимало християн не відрізнялися сміливістю у важких випробуваннях заради Христової віри, проте всі вони отримували від Духа Святого мужність пережити всі ті терпіння та тортури.
Так і нам не потрібно боятися випробувань. Ми повинні сміливо визнавати свою віру у Христа, буди Йому відданими до кінця свого життя. Сам Христос говорить: «Кожний, отже, хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем небесним. Хто ж мене зречеться перед людьми, того й я зречусь перед Отцем моїм небесним» (Мт. 10:32-33). Вірність Ісусу означає Хрест, але тільки цією вірністю наш хрест з’єднується із хрестом Спасителя, даруючи радість всьому світу – благодать П’ятидесятниці.
«Я – світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя» (Ів. 8:12). Світло життя виходить із джерела Пресвятої Трійці. У світі присутність Її світла подає Христос в Своєму воскресінню через Святого Духа. Іти за Христом – це віддавати цілого себе, і тілом, і душею, і духом послуху небесній мудрості Отця, Сина і Святого Духа. Тільки так ми можемо безпечно здійснювати свою земну мандрівку, щоби не спіткнутися, не збитися зі шляху серед густого мороку. Пройти з гідністю своє життя і увійти в славу Бога, приготовану всім тим, Хто любить та вірить в Нього.
