По дорозі до Емаусу

emaysВ наш час кожна третя людина, яка проживає на Землі, вважає себе християнином. Задумаймося, як християнство стало світовою релігією, якщо воно починалося із дванадцяти рибалок, селян та митаря?

Відповідь дуже проста – це Воскресіння Христа, Спасителя світу.

За своє життя Спаситель не написав жодної книги, жодного рядка. Проте Йому присвячено більше книг, ніж будь-якій іншій людині. Христос не написав жодної пісні, але Йому присвячено більше музичних творів, ніж будь-кому іншому в історії людства. Христос не відходив далеко від місця Свого народження, однак зараз немає такого місця на земній кулі, де б не було Його послідовників.

Причина поширення християнства в тому, що це дійсно Добра Новина, яка змінила історію світу звісткою про перемогу життя над смертю.

Апостоли були зневірені та налякані. всі їхні плани, мрії, сподівання, все було втрачено: «А ми сподівались, що це він той, хто має визволити Ізраїлю. До того ж усього ось третій день сьогодні, як це сталось!» (Лк. 24,21). Для того, щоб їх підтримати та утвердити у вірі, Христос їм з’являється, з ними розмовляє, переконує, що Він – обіцяний Месія.

Проте кожна поява Воскреслого Христа є різною. За одних обставин Він з’явився Марії Магдалині, яка самотньо плакала біля порожнього гробу. По-іншому Він з’явився розгубленому та збентеженому Петрові. Апостол Йоан серцем відчуває Його та впізнає. Ще по-іншому Він з’явився двом учням, які подорожували до Емаусу.

Скільки смутку, скільки болю та горя вміщено у словах: «А ми сподівались…».

Вони сподівалися, а Він не виправдав їхнього довір’я, їхніх надій. Навіть звістку про те, що гріб порожній ці учні сприйняли за маячню. Учні не повірили у воскресіння, тому що чекали іншого Месію. Не того, який прийшов , а того, якого створила їхня уява, якого намалювала народна традиція. Месія прийшов не таким, яким Його уявляли, а таким, яким Він є.

Коли відбувається якась подія в нашому житті чи в житті Церкви, суспільстві, тоді ми починаємо говорити: «Чи ти бачив? Чи ти чув?». Ми такі події переживаємо досить емоційно, тому ніколи не бачимо Господа, який стоїть за тим. Кожною подією у нашому житті Бог промовляє до нас, від нас тільки вимагається вгамувати свої емоції та уважно прислухатися, що до нас говорить Господь.

На всіх дорогах нашого життя людство не залишається самотнім. Поруч із ним невидимо крокує Господь. Він іде з ним і буде іти до того часу, допоки б’ється людське серце, доки будуть існувати люди на Землі. Проте він нас самих залежить чи ми належно підготуємо себе, щоб прийняти Його. Христос завжди знаходиться біля нас. Якщо від першого Адама ми успадкували смерть, то від другого Адама – Ісуса Христа – ми успадкували вічне життя.

Христос незримо, але відчутно являється кожному із нас. Кожен із нас, хоча би раз в житті відчув зустріч із прославленим Господом. Він приходить до кожного, стукаючи до серця, віднаходить потрібні слова. Наша справа – почути, відгукнутися, бо Господь прийшов спасти та змінити життя кожного із нас.

Сьогодні, коли ми будемо після Літургії повертатися додому, роздумаймо над тим, що воскреслий Господь явився і мені. Він воскрес для мене, промовляє до мене і завжди буде зі мною.

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *