10 сильних молитов, котрих навчає нас книга Апостольських Діянь

В ранній Церкві молитва відігравала досить велику роль. В книзі Апостольських Діянь ми знаходимо чимало доказів, які наголошують на надзвичайній вартості та необмеженій силі молитви.

Завжди, в будь-яких обставинах нашого життя, в радісні чи сумні періоди,  потрібно молитися.

1. Молитва очікування: «Всі вони пильно й однодушно перебували на молитві разом з жінками і Марією, матір’ю Ісуса, та з його братами» (Діян. 1:14). Це найперша молитва в книзі Апостольських Діянь: спільна молитва. Апостоли та жінки, котрі йшли за Ісусом, зібралися в кімнаті, де вони перебували та постійно молилися. Вони очікували обіцяного Ісусом Христос Святого Духа.

Тому нам також слід, коли ми очікуємо чогось, завжди надіятися на Господа та перебувати у постійній молитві з Ним.

2. Молитва про мудрість під час вибору лідерів та вчителів: «Ти, Господи, всіх серцезнавче, вкажи, кого з цих двох ти вибрав, щоб узяти місце тієї служби й апостольства, що від нього Юда відпав, щоб відійти на своє місце» (Діян. 1:24-25). Богу відоме кожне людське серце і Він знає, хто саме підходить на служіння Йому в якості лідера та пастиря Його людей. Він дає нам розуміння, коли перед нами стоїть необхідність приймати важливі рішення відносно лідерства, заради Його імені.

Знову ж таки нам слід безперестанно молитися.

3. Молитва про сміливість навчати в ім’я Ісуса: «І нині, Господи, споглянь на їхні погрози й дай твоїм слугам з повною сміливістю проповідувати твоє слово. Простягни твою руку на вилікування, нехай стаються знаки і чудеса іменем святого слуги твого Ісуса» (Діян. 4:29-30). Після суворої заборони Петру та Івану не говорити в ім’я Ісуса, вся спільнота вірних молилася, підносячи свої голоси до Бога, закликаючи Його про допомогу, прохаючи скріпити їх, щоби вони в надалі мужньо могли проголошувати Благу Новину про Ісуса.

Нам також слід молитися за сміливість, коли ми зустрічаємося з будь-якими проявами зла чи різноманітними сектантськими науками. Нам слід бути мужніми та сміливими, щоби відстояти правдиве ім’я нашого Господа Ісуса Христа.

4. Молитва за тих, кого вибирають служити в Церкві: «…і поставили їх перед апостолами і, помолившись, поклали на них руки» (Діян. 6:6). Апостоли, бачачи необхідність, вибирали людей для служіння в Церкві. Вони обирали гідних людей, просячи Господа благословити їх.

Нам також слід молитися за добрих пастирів нашої Церкви, щоби Господь обдаровував їх новими силами в нелегкій праці.

5. Молитва за тих, хто погано поводиться з нами та переслідує нас: «А впавши на коліна, закликав сильним голосом: «Господи, не постав їм цього за гріх!» І промовивши це, смертю заснув» (Діян. 7:60). В останні хвилини свого життя Стефан молився, щоби Господь зіслав Своє милосердя та прощення тим, хто спричинився до його смерті. Надзвичайна любов наповню серце мученика Стефана.

Він показує нам образ Христа, котрий ми також маємо проявляти для тих, хто бажає нам зла. Необхідно мати любов, щоби підставити другу щоку, проте ми повинні навчитися молитися про покаяння тих, хто нас переслідує.

6. Молитва за зцілення та чуда, котрі може здійснити тільки один Бог: «Велівши всім вийти з хати, Петро став на коліна й почав молитися, а повернувшись до тіла, мовив: «Тавито, встань!» І та відкрила свої очі й, побачивши Петра, сіла» (Діян. 9:40). В Біблії ми можемо знайти декілька прикладів повернення до життя в фізичному тілі. Ці історії подалі для того, щоби ми могли надіятися на Бога, не зважаючи на безвихідний стан нашого життя. Господь зцілює хворих, повертає життя мертвим, скріплює скрушені серця.

Нам також слід молитися про, як нам може видатися, неможливе. Молімося, коли лікарі говорять, що ніщо вже не може нам чи нашим близьким допомогти, що залишилося жити тільки декілька днів. Не переставаймо молитися і надіятися на Божу допомогу. Адже для Бога немає нічого неможливого.

7. Молитва хвали: «Почувши це, замовкли і хвалили Бога, кажучи: «Отже й поганам дав Бог покаяння, щоб мали життя» (Діян. 11:18). Спільнота вірних в Єрусалимі прославляли Бога за те, що Він дарував спасіння не тільки ізраїльському народу, але і всім поганам та чужинцям. Дякувати Бога за Його щедрість – це саме ця молитва, котрої вчить нас книга Апостольських Діянь.

Ми також маємо дякувати Богу за все, що нам посилає, прославляти Його в своїх молитвах та радіти Його чудесній благодаті.

8. Молитва за тих, хто перебуває у в’язницях: «Отож, Петра стерегли у в’язниці, а Церква молилася горливо Богові за нього» (Діян. 12:5). Петро був у в’язниці через ім’я Ісуса Христа, тому він просив спільноту вірних молитися за нього. Церква підтримувала апостола Петра в молитві. Прохання зі інших людей, котрі перебувають у випробуваннях, – це ще одна молитва, якої навчає нас книга Апостольських Діянь.
9. Молитва за місіонерів, котрих посилає нам Церква: «Тоді вони, попостивши й помолившися, поклали на них руки і відпустили» (Діян. 13:3). Спільнота в Антіохії молилися за Павла та Варнаву перед тим, як послати їх в першу місіонерську мандрівку.

Нам також слід молитися за всіх тих, хто несе Євангеліє по цілому світу, народам близьким та далеким, щоби Господь оберігав їх, захищав від різноманітних лих.

10. Молитва за прийняття нашого духа: «І каменували Стефана, який взивав, мовивши: «Господи Ісусе, прийми дух мій!» (Діян. 7:59).

Наша молитва на цій стороні вічності, коли проб’є наша остання хвилина, коли буде все сказано та зроблено, нехай буде: «Господи, прийми мого духа». Нам слід усвідомити, яку велику радість ми маємо в смерті, знаючи, що Ісус готовий прийняти нас у вічне життя з Ним.