Вознесіння Ісуса

Лука в своєму Євангелії подає нам розповідь про обіцянку Святого Духа, яку дав Ісус: «Так написано, що треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих, і щоб у його ім’я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму. Ви – свідки того (всього). Я вам пошлю те, що мій Отець обіцяв був. Сидіть у місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти» (Лк. 24:46-49). «Тоді ж саме, як споживав хліб-сіль із ними, він наказав їм Єрусалиму не кидати, але чекати обітниці Отця, що її ви від мене чули; бо Йоан христив водою, ви ж будете хрищені по кількох цих днях Святим Духом. Отож, зійшовшися, вони питали його: «Господи, чи цього часу знову відбудуєш Ізраїлеві царство?». Він відповів їм: «Не ваша справа знати час і пору, що їх Отець призначив у своїй владі. Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі». І сказавши це, коли вони дивились, знявся угору, і хмара його взяла з-перед очей їхніх» (Діян. 1:4-9).

Євангелист Матей продовжує: «Одинадцять учнів пішли в Галилею на гору, куди їм Ісус призначив. Побачивши його, вони вклонилися йому; а деякі сумнівалися. Ісус же приступив і промовив до них: “Дана мені всяка влада на небі й на землі. Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав. Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт. 28:16-20). А в Луки знаходимо: «І він вивів їх аж до Витанії і, знявши руки свої, благословив їх. А як він благословляв їх, віддалився від них і почав возноситись на небо. Вони ж, поклонившися йому, повернулися з радістю великою в Єрусалим, і перебували ввесь час у храмі, славлячи та хвалячи Бога» (Лк. 24:50-53).

Христос прагнув не покидати апостолів, хотів перебувати разом із ними до кінця віку, проте світ, котрий так ненавидів Христа, не може вмістити в собі перебування Христа. Світ, котрий так ненавидів Христа, міг знову і знову осуджувати Його на смерть. Світ не міг бачити більше Христа через свою ненависть, несправедливість та гріховність, котрі повинен був викрити Святий Дух: «І коли прийде він, то переконає світ у грісі, у справедливості, і в засуді: щодо гріха – бо не вірують у мене» (Ів. 16:8-10).

Христос готує на небі місце для кожної людини, котра вірить у Нього. Він говорить, що: «Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас?. А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви» (Ів. 14:2-3);  «Ліпше для вас, щоб я відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, – пришлю його до вас» (Ів. 16:7). Для позбавлення людини від земних пристрастей та введення її до неба Господь переніс смерть, Воскресіння та Вознесіння. Після Вознесіння Його справу спасіння продовжує здійснювати Святий Дух, якого Він послав у світ. Саме цій тайні так раділи апостоли після Христового Вознесіння. Вони отримали обітницю від Ісуса: вічне духовне перебування з Ним в Святому Дусі. Через віру ця радість входить і у наші серця. Адже саме Вознесіння Ісуса відкриває нам шлях до неба, до вічного життя, так само, як смерть та Воскресіння Ісуса стає перемогою над гріхом та смертю для всього людства.

Христос вознісся на небо, як первенець із мертвих, надавши нам можливість відкуплення та відновлення людської природи. Він увійшов зі славою до Свого Небесного Отця, Своїх хрестом знищує засудження людства та усуває перепону ворожнечі між Богом та людиною.

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com