Що неможливо людям – можливо Богові
В Євангелії на дванадцяту неділю, Ісус Христос каже багатому юнакові, що він мусить зробити набагато більше, ніж це, що вимагає закон. Христос глянув на нього з любов’ю і сказав: «Іди, продай, що маєш і дай бідним, а будеш мати скарб на небі». А коли засмучений юнак відійшов, Христос промовив до своїх учнів: «Як тяжко багатому увійти в Боже Царство»”.
Апостоли були здивовані, коли почули Христові слова: «Тяжко багатому увійти в Небесне Царство». В старовину людина думала так, коли ти маєш все: діти, будинок, верблюдів та ослів, слуг, то ти є праведним в Божих очах. І тому то апостоли думали, що добру людину Господь благословляє багатством, а злу карає бідою, нуждою. Їм було тяжко прийняти слова Христа, що «легше верблюдові пройти крізь вухо голки, ніж багатому увійти в Царство Небесне».
Апостоли не розуміли тих Христових слів, і сучасні християни також не можуть їх зрозуміти. Нам дуже хочеться слухати проповідь про Христові чуда; про те, яким добрим був Христос для дітей, але, коли йде мова про гроші, тоді ми хотіли би сказати: «Ісусе, стань собі подалі від моїх грошей». Дуже часто ми хотіли б призабути це навчання, мовляв, воно нас не стосується, бо ми не є багатими людьми.
Напевне, що серед нас немає таких, що могли б про себе сказати: «Ми багаті». Багатство — це річ відносна. Якщо б ми мали 25 років тому те, що маємо сьогодні, то ми. могли б сказати про себе, що ми дійсно багаті.
Христос вчить нас, що небезпекою для нас є багатство, але з іншої сторони Він не каже, що багатство є злом. Багатство не віддалює людину від Бога. Христос приймав запрошення на гостину від багатих людей. Марта, Марія, Лазареві сестри, Никодим, Закхей, Йосиф з Ариматеї — це були багаті люди, приятелі Христа. Ісус не каже: «Втікай від грошей”, але каже: «Використовуй їх розумно, по-християнськи, пам’ятаючи про любов до ближнього. Небезпека багатства є тоді, коли людина може допомогти іншій людині, а не хоче, тобто тоді, коли вона занедбує любов до ближнього.
Молодий юнак питає Христа: «Що потрібно робити мені, щоби мати життя вічне?» «Продай, що маєш, і дай бідним», — відповів Христос. Почувши це, він відійшов засмучений, бо мав велике майно. Отже, проблемою цього юнака не було багатство, але брак духу щедрості, для нього важливішим були гроші, ніж людина.
Таку саму проблему маємо і ми. Ми зберігаємо Божі Заповіді. Ми молимося рано і ввечері. Ми такі самовпевпені в своїй праведності, що, приступаючи до Святої Сповіді, кажемо: „Я не маю гріхів”. Ми подібно як цей багатий юнак, біжимо до Христа й питаємо: „Що я маю робити, щоб мати життя вічне?”.
До цього місця все в порядку. Але тепер постає питання, як виглядає справа з нашими грішми, нашим багатством? Якщо наші гроші, наші добра є важливіші ніж Бог, ніж Церква, ніж потребуюча людина, тоді ми в небезпеці, тоді наші гроші приносять нам шкоду. Це є якраз та негативна сторона грошей. Але, якщо з нашими грошима і з нашим майном ми дійдемо до духа щедрості і жертвенності, тоді маємо запоруку осягнення Божого Царства, і це є той позитивний спосіб використання грошей.
Із Євангельського читання кожен із нас може зробити висновок для свого життя. Проте хочеться звернути нашу увагу на одну річ, про яку йде мова в сьогоднішньому Євангельському читанні. Коли учні Господа почули Його слова, звернені до цього багатого юнака, то кожен із них засумував і вони заговорили між собою: «Хто ж тоді може спастися?». І кожен із нас, роздумуючи над сьогоднішнім Євангельським уривком, кожен, хто думає над спасіння своєї душі також може запитати: «Хто може увійти в Царство Небесне, якщо від нас так багато вимагається, а ми можемо мало що зробити».
Спаситель сказав: Та, ви не можете самі спастися, але, що неможливо в людей, те можливе Богові, – Богові, Який нас спасає, Богові, Котрий є Любов’ю, Богові, Котрий виходить на зустріч кожному грішникові, Богові, Котрий прийшов на землю заради кожного із нас. Бо Він прийшов не до праведників, а до грішних.
І ці слова: «Що неможливо людям – можливо Богові», – нас потішають і додають нам сили і віри у Господа нашого Ісуса Христа. Амінь.
