Проповідь на неділю всіх святих

Минулого тижня ми святкували із вами Зіслання Святого Духа, а сьогодні ми святкуємо плоди дарів Святого Духа, бо саме сьогодні ми вшановуємо пам’ять всіх святих.

В посланні до Євреїв ми читаємо такі слова: «Тому і ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко обмотує, і біжімо витривало до змагання, що призначене нам, вдивляючись пильно в Ісуса, засновника й завершителя віри, який, замість радості, що перед ним була, витерпів хрест, на сором не звертаючи уваги, і який возсів праворуч Божого престолу» (Євр. 12:1-2)

Апостол Павло закликає нас вдивлятися пильно в Ісуса, маючи навколо себе велику силу свідків, тобто всіх тих, котрі жили перед нами. Спробуймо пригадати собі всіх тих осіб, котрі передали нам віру, котрі навчили нас молитися чи привели нас до Церкви. Ми не самі на цій дорозі нашого життя. Ми не є першими і ми не розпочинаємо цей шлях. Ми маємо перед собою хмару свідків, котрі жили перед нами та осягнули повноту життя. Вони є в нашій пам’яті, вони є присутніми в нашому житті, ми маємо їх за взірець для себе.

Святі не є якимись легендарними, міфічними героями. Вони зліплені з тієї самої глини, що і ми, вони жили своїм живим життям, вони були обдаровані тією самою благодаттю, що і ми. Вони так само боролися із спокусами, пристрастями та гріхами, як і ми з вами. Проте вони змогли їх подолати своєю вірою.

Перед кожним із нас стоїть своєрідний виклик: якщо змогли вони, то чому не можу цього зробити я. Христос закликає нас із вами взяти свого хреста та іти слідом за Ним. Проте це не просто заклик, Він Сам пройшов цим шляхом перед нами та вказав нам, як ми можемо цей шлях подолати.  Він не просто прийшов, щоби вказати нам на певні Божі ідеали, Він не прийшов для того, щоби показати нам дорогу із цього світу в той, куди ми потрапимо після смерті. Ісус прийшов, щоби показати нам із вами нове життя, щоби ми могли стати Божими людьми. Тому і не дивно, що апостол Павло закликає нас відкинути «… всякий тягар та гріх, що так легко обмотує…» (Євр. 12:1), щоби ми могли легко бігти дорогою, котра лежить перед нами, то нам слід позбутися всього того, що нас обтяжує.

Найперше, нам слід позбутися гріха, бо він є тим тягарем, котрий не дає нам піднятися та прямувати дорогою святості. Гріх – це є наше небажання любити, небажання прощати, це є і тягар нашого характеру, це є і наші звички, це є все те, що стає для нас тягарем і що сповільнює наш біг дорогою святості. На цій дорозі ми не є самими, як говорить апостол Павло навколо нас є «хмара свідків», всіх тих людей, котрі закінчили цей біг перед нами і, котрі зараз своїм прикладом, своїм словом можуть нас підтримати.

Апостол Павло крім всього цього закликає нас, щоби ми «пильно вдивлялися в Ісуса». Ми не можемо дивитися тільки собі під ноги, бо не будемо бачити цілої дороги перед собою, щоби добре здолати її нам слід дивитися вперед.

Як у кожної людини є одне неповторне життя, так само і у святих був свій подвиг. Серед великої кількості святих є і такі, життя котрих, практично, нічим не відрізнялося від нашого із вами життя.

Святість – це не грамота за добре прожите життя, це не атестат з оцінками. Святість – це свідчення того, що людина змогла прийняти Євангеліє у своє життя, жити згідно нього та впустити в нього Святого Духа. Протягом свого життя ми дуже часто допускаємося якихось помилок. Мало хто із нас може похвалитися тим, що він за своїми плечами немає тяжких гріхів. Проте, якщо ми прагнемо бути християнами, то маємо розуміти, що ми покликані до святості. Саме про це дуже часто в своїх посланнях пригадує апостол Павло: «Бог нас вибрав перед заснуванням світу, щоб ми були святі й бездоганні перед ним у любові» (Еф. 1:4). Подібно говорить і апостол Петро: «Той, хто вас покликав – святий, так само й ви самі усім вашим життям станьте святі» (І Перт. 1:15).

То ж постараймося розпочати наш шлях до святості вже сьогодні. Не відкладаймо це на завтра. Пам’ятаймо, що те, що було із нами вчора, воно вже не наше; те, що буде завтра, воно ще не наше; реальністю є тільки те, що відбувається з нами зараза, в цю мить, тому не відкладаймо справу нашого спасіння, а постараймося перемінити своє життя вже зараз і сьогодні.

В першу неділю після Зіслання Святого Духа, в неділю всіх святих, Церква доручає нам роздумувати над уривком із послання апостола Павла до Євреїв не тільки для того, щоби показати нам життя праведників, щоби подати нам приклад святості до наслідування, але, щоб показати нам, що ми ідемо тим самим шляхом віри, яким пройшли і вони, що ми в них знаходимо для себе підтримку.

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com