Успіння Божої Матері

День смерті людини зазвичай буває днем глибокого жалю і скорботи. Сумує помираючий, бо розлучається із своїм життям та із усім тим, що було йому дорогим у житті. Сумують всі, хто його оточують, прощаючись із тим, кого знали, кого любили. Сьогодні день смерті або день Успіння Пресвятої Діви Богородиці. Сьогоднішній день є днем великого торжества і радості. Торжествує Богородиця, бо днем Успіння закінчився для неї час тяжких земних страждань, коли меч прошив її душу (Лк. 2,35), закінчився час її розлуки з возлюбленим її Сином, бо від нині вона входить в свою Небесну славу – славу Небесної Матері. Торжествує сьогодні і увесь світ, небесний і земний. Небесний зустрічає ту, котра зробилася Чеснішою від Херувимів і Славнішою від Серафимів, а від сьогодні стала Царицею Неба і землі. Земний світ прощається із нею, радісним упованням, що в своєму Успінні вона не залишила світу земного, а, навпаки, вознісшись на небеса, отримала ще більшу можливість бачити наші біди, чути наші молитви.


Успіння Божої Матері супроводжувалося багатьма чудесами. Її серце невпинно горіло любов’ю до Бога і свята Діва часто молилася про своє переселення в блаженні обителі свого Сина і нашого Бога Господа Ісуса Христа. До дня смерті апостоли, які були розсіяні для проповіді Євангелія по всьому світу в одну мить, підхоплені на хмари, були поставлені в Єрусалимі біля передсмертного одра Божої Матері. В саму мить розставання душі із тілом, з’явилися для зустрічі з її душею в незвичайному світлі Господь із Ангелами і святими, і прийняв у свої обійми пресвяту її душу. Але і після погребіння Господь не залишив Пречистого тіла Своєї Матері в землі, і не передав його тлінню, подібно, до грішних людських тіл. Святий апостол Тома, який не був при смерті Пресвятої Діви прийшов в Гетсиманію, де було поховане тіло Божої Матері і, бажаючи бачити і поклонитися її останкам, відкрив гріб, але не знайшов там Пречистого Її Тіла, його вже не було в гробі. Так само як Воскрес Син Божий на третій день, а на сороковий вознісся на небеса зі своїм Пречистим Тілом, так само воскресив він на третій день і возніс до себе, на небеса, Пречисту свою Матір. Ось яке було Успіння Божої Матері. І це дивне Успіння прославляє сьогодні Церква.

Роздумуючи над смертю Божої Матері, по неволі переходимо до роздумів над своєю смертю. Смерть Божої Матері показує нам досконалий образ смерті праведника, але є й інша смерть, смерть люта і безутішна – це смерть грішника. Кожному із нас, напевне, хотілося б померти, якщо б не такою смертю, як Божа Матір, то по крайнім мірі, так, як помирають інші праведники: з істинним покаянням в гріхах, з прийняттям Святих Тайн, з чистою і спокійною совістю, без страху, але з вірою і надією на отримання вічного блаженства в майбутньому віці.

Для того, щоби удостоїтися мирної і християнської кончини, маємо пам’ятати і не забувати, що в цьому житті ми подорожні і, що тут не маємо постійного помешкання, а батьківщина наша, там, в житті майбутньому. Маємо пам’ятати і ніколи не забувати, що рано чи пізно нам прийдеться помирати. Прийдеться розлучитися з дорогими і близькими нашому серцю людьми, з почестями, славою і багатством. А тому не слід нам прив’язуватися до всього земного, а слід дивитися на це все, як на тимчасове і скороминуче. І на кінець, потрібно нам дивитися на наше життя, не як на безконечний час, який даний людям для різних розваг, але як на короткий час, даний нам Господом для приготування себе до віку майбутнього. Майбутнє життя буде служити нам нагородою або покаранням за життя теперішнє.

Біля гробу пізнається людина, все її життя ніби виступає перед нами, замовкає брехня і людська слава, а торжествують чесноти і правда. «І почув я голос із неба, що говорив», – пише в своєму Одкровенні тайновидець Іван: «Напиши: Блаженні мертві, що в Господі вмирають віднині. Так! – говорить Дух, – нехай відпочинуть від трудів своїх, бо діла їхні слідують за ними» (Одк. 14,13).

Особливу причину нашої радості вияснює нам церковна пісня: «В молитвах Невсипущу Богородицю і в заступництвах незамінне уповання, гріб і умертвіння не втримали…» (Кондак празника). Ще за свого життя вона була заступницею бідних перед своїм Сином і через неї творилися чудеса, коли ще не прийшов їх час. Святі апостоли і всі, хто знали її уповали на її молитви і не могли не сумувати при думці про її смерть. «Радуйтеся, бо я з вами є по всі дні», – сказала Мати Божа апостолам, коли з’явилася їм на третій день після свого Успіння. І ці слова, сказані Богоматір’ю, можуть бути віднесені і до всіх, хто вірить в її Сина, як Відкупителя.

Не стане нам часу, щоб ми змогли перерахувати всіх щедрот, які виливаються на тих, котрі прибігають до її покрову. Ось, дорогі во Христі, причина нашої радості в сьогоднішній день. Але, як ми із вами зі своєї сторони зможемо віддячитися Преблагословенній Діві Марії, в сьогоднішнє свято її Успіння. А найбільш подяка Богородиці буде тоді, коли ми будемо іти тим шляхом, яким сама Пренепорочна сходила до небесного блаженства. Посвячена від юних літ храму Господньому, Пресвята Діва стала вмістилищем Невмістимого; і наше серце, якщо ми будемо твердо стояти в вірі і горіти любов’ю до Свого Відкупителя, то Він зробить таке серце Своїм помешканням.

Пренепорочна Діва Марія своїм скорботним шляхом досягнула своєї величі. Так само і ми повинні сіяти сльозами, щоб жати в радості плоди блаженства. Вона перша пішла за прикладом свого возлюбленого Сина, в терпеливому носінні свого хреста. Так і нам належить тісний і тяжкий шлях до Царства Божого.

Пресвята Діва Марія залишила нам приклад. Про неї говориться в Євангеліє, що кожне слово Христа вона складала у своє серце, як найбільш дорогоцінний скарб, який в неї був…

Так само і нам слід вслухатися в кожне слово Спасителя. В Євангеліє багато чого є сказано, але серце кожного із нас відгукується то на одне, то на інше; і на що відгукнулися наше серце – це є те слово, сказане Спасителем саме до нас особисто. І це слово нас належить зберігати як шлях життя, як ознаку нашої близькості з Богом.

І якщо ми будемо так жити, так слухати, так складати в своє серце слово Христове, як кидають насіння в розорану землю, тоді і над нами сповняться ті слова, що сказала Єлизавета Божій Матері, коли вона до неї прийшла: «Блаженна та що повірила, бо сповниться все сказане тобі від Господа». Амінь.

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com