Проповідь на неділю самарянки

Дуже часто в газетах, журналах, інтернеті ми можемо побачити певні зображення, в яких щось не так. Ці зображення видаються нам досить дивними і незвичними. Інколи ми їх просто не розуміємо: ось зображена чашка, в якій замість чаю чи кави ми бачимо посаджені квіти, а там хтось бензопилою розрізає комп’ютер.

Для тих, хто знайомий із культурою юдеїв, сучасників Ісуса Христа, ця розповідь євангелиста Івана про самарянку також є дивною. Найперше, Ісус у народі мав репутацію святого. А для побожних євреїв залишатися наодинці із жінкою було неприпустимо, бо була небезпека викликати певні людські осудженні й накликати на себе ритуальну нечистоту.

Крім того, ця жінка була самарянкою, а євреї, як ми знаємо, не спілкувалися із самарянами. Причиною цього було те, що, коли єврейські вигнанці поверталися із вавилонського полону, то самаряни, котрі жили там, де раніше проживали євреї, противилися їхньому поверненню. Й нерідко серед них спалахували суперечки і навіть доходило до кровопролиття. Основним принципом для євреїв було те, що вони за жодних обставин не їли та не пили разом із самарянами, і навіть не користувалися спільним посудом.

Ще можемо зробити висновок, що ця жінка користувалася не дуже доброю славою, бо ця криниця, про яку йде мова, знаходилася поодаль від міста. Жінки йшли зачерпнути води або зранку, або ввечері. Самарянка ж прийшла в часі полуденної спеки, цим самим вони прагнула уникнути всіх, хто знав її минуле та її погану славу. Їй не хотілося зустрічатися з іншими, щоби ніхто її не бачив й, щоби не стати об’єктом розмов.

Та, як ми бачимо, Ісус Сам розпочинає розмову із цією жінкою. Ця жінка-самарянка пережила важкі моменти свого життя. Один за одним в її житті появлялися чергові чоловіки. Їх було так багато, що в маленькому місті про неї пішли певні розмови. Напевно, що в цьому була винна не тільки вона. Проте ця жінка бачила і розуміла наскільки заплутаним є її життя й помітила, що Ісус знає про неї все. І тільки за одну-єдину розмову з Ісусом вона змогла пройти досить довгий шлях від свого складного минулого через невпорядковане теперішнє, до відважного свідчення про Ісуса, закликаючи усіх прийти й подивитися чи Він часом не Христос.

Євангельське читання на неділю самарянки (Ів. 4:5-42) є цікавим та унікальним. Ми бачимо зустріч двох світів: людини та Бога. Крім того, ми ще бачимо зустріч двох різних і таких несхожих осіб, і за віком, і за статтю, національністю, релігією. Як дуже часто ми, люди, здатні зводити довкола себе мури: релігійні, конфесійні, національні, особисті, як часто нам подобається жити у своїх закритих маленьких світах.

Але, як бачимо, що з приходом Христа всі мури руйнуються. Коли приходить Христос, то зникають всі межі, всі умовності, всі поділи. У Ньому і через Нього твориться територія довіри.

Жінка із Самарії, про яку йде мова в цьому Євангельському уривку, одержала відповіді на питання про її особисте життя. І одночасно вона відкриває для себе, що Ісус є Джерелом вічного життя. Одержавши від Ісуса воду вічного життя, вона починає все розуміти.

Коли між людьми руйнуються кордони та мури, котрі їх розділяють, тоді вони здатні побачити Джерело, бо воно є одне для всіх нас. І тільки в ньому ми здатні стати єдиними.

Джерело: Духовний Дзвін

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *