Роздуми над притчею про Доброго Пастиря

Дорогі у Христі брати та сестри, в часи Ісуса Христа книжники та фарисеї вважали себе непогрішимими провідниками ізраїльського народу, котрі не тільки провадили народ, але й строго виконували всі приписи Мойсеєвого закону. Вони були наскільки сліпили у своїй вірі, що давно й далеко відійшли від істинного Пастиря. Адже думали тільки про своє особисте благополуччя і не поспішали самі спасатися, й іншим загороджували шлях до Царства Небесного.

І ось Христос, на противагу книжникам та фарисеям, говорить притчу про Доброго Пастиря. Він порівнює народ із отарою овець, а його керівників – з пастирями цієї отари.

В східних країнах, щоби оберегти своє стадо від хижаків, розбійників та злодіїв, пастухи щоночі заганяли тварин в печери або спеціально збудовані загорожі. Бувало й так, що в один такий двір заганяли овець різних господарів. Вранці сторожа відкривала двері, пастухи входили у двір, відділяли свої отари від інших, гукаючи до своїх овець, і вони, впізнаючи знайомий голос, йшли зі своїми пастухами на пасовища.

Злодії та розбійники, щоби викрасти вівцю, входили у цей спеціальний двір не у ворота, а перелазили через огорожу. Все це було добре відомо не тільки простому народу, котрий слухав Христа, але й книжникам та фарисеям. Тому Христос і бере цей всім відомий приклад із пастушого життя, щоби відкрити очі фарисеям: «Злодій не приходить, хіба щоб красти, вбивати, вигублювати… Добрий пастир життя своє дав за овець… Я – добрий пастир і знаю моїх, і мої мене знають» (Ів. 10:9-13). Цими словами Христос відкрито пояснює юдеям, що Він, як Месія, і є цим Добрим Пастирем, Котрий прагне привести усіх у Царство Небесне. Цей Добрий Пастир не щадить ані свого спокою, ані свого життя, щоби зберегти довірене стадо.

І Серце Христа, як Доброго Пастиря, палає любов’ю не тільки до вибраного ізраїльського народу, воно обіймає своєю любов’ю й інші народи, ведучи дорогою у Царство Небесне. «Ще й інші вівці маю, що не з цієї кошари; і їх мушу привести: вони почують мій голос, і буде одне стадо й один пастир» (Ів. 10:16).

Цей Добрий Пастир шукає кожного із нас. Нам потрібно тільки прислухатися до Його голосу й піти за Ним. Тільки та людина, котра вирішила йти за Христом, знаходить Господа, Котрий веде її життєвою дорогою, оберігаючи від крутих поворотів й небезпечного шляху.

«Добрий пастир життя своє дав за овець» (Ів. 10:11). І Христос дійсно віддав Своє життя за кожного із нас. Він добровільно пішов на муки, страждання й смерть, щоби зробити нас дітьми Божими.

В одному із своїх псалмів цар Давид пише: «Господь – Пастир мій» (Пс. 23:1). Чи можемо ми так сказати? Чи можемо ми повністю довірити своє життя цьому Доброму Пастирю? Сьогодні так багато людей, котрі вірять у долю, в самих себе, в свої здібності, але тільки не у Господа, Котрий панує над усім створеним світом, бажаючи тільки добра кожній людині.

Розпочнімо, дорогі брати і сестри, шукати опору тільки у Господі, бо все інше – дуже крихкий й небезпечний грунт, в якому так легко застрягнути з ношею життєвих проблем. В нас є тільки Один, Той, Хто по-справжньому може допомогти кожному із нас, – цей Добрий Пастир наш Ісус Христос. Він тільки стоїть і чекає, коли ми впізнаємо Його голос і підемо за Ним.

«Господь – мій Пастир: Нічого мені не бракуватиме. На буйних пасовиськах Він дає мені лежати; веде мене на тихі води» (Пс. 23:1-2). Буйна пасовища й тихі води – як багато потрібно для спраглої та стомленої нашої душі. І ми постійно шукаємо таких місць, щоби зупинитися, щоби відпочити, щоби відчути життя, а не постійну метушню й сіру буденність. І ми шукаємо, але так і не знаходимо таких місць. Не занепадаймо духом, а йдімо до Ісуса. він поведе нас до Своїх джерел. Він дасть нам воду живу, котра підкріпить душу. Цей Добрий Пастир наповнить наше життя спокоєм, миром та щастям. Тільки не стіймо, а спішімо за Його голосом, бо тільки в Ньому ми знайдемо справжнє життя.

 

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *