Проповідь на свято Богоявлення

Ріка Йордан як у часи Христа, так само і сьогодні, не є чимось надзвичайним. У часи Христа там напували худобу, наповнювали глеки та відра, мили посуд та прали одежу. Ці води не викликали у Ізраїлю ніякого трепету. Коли нога Спасителя ступила на берег Йордану там проповідував інший, посланий Богом чоловік, якого ми знаємо як Івана Хрестителя.

Він був одягнутий в одежу з верблюжого волосу, харчувався сараною та медом диких бджіл і жив у пустинних місцях Зайорданської пустелі. Почувши поклик Божий, пророк проповідував кожному, хто готовий був його слухати. Іван закликав до покаянного хрещення на відпущення гріхів (Мк. 1:4) і багато людей приходило його послухати. Його слухати приходили великі юрби людей, серед них і тридцятирічний тесля із Назарету. Ступивши у брудно-руду воду Йордану, Ісус наближався до Івана Хрестителя.

Євангелист Матей цю зустріч описав так: «Тоді прибув Ісус із Галилеї на Йордан до Йоана, щоб христитися від нього; але Йоан спротивлявся йому, кажучи: “Мені самому треба христитися в тебе, а ти приходиш до мене?” Ісус у відповідь сказав до нього: “Залиши це тепер, так бо личить нам здійснити всяку правду.” І тоді він залишив його» (Мт.3:13-16).

Звичайно, що Іван здивований та шокований, він вірить, що Ісус саме Той, Кого він чекав, про Кого він говорив, що за ним іде інший, що буде христити Духом Святим. Але чому він просить, щоб Іван Його хрестив? У відповіді Ісуса міститься те, що можна сказати лежить в основі цілого Євангелія. Ісус прийшов, щоб втілити Божий задум, виконати той давній завіт, про який Він ніколи не забував. В цьому завіті говориться про Божий суд над злом, про спасіння тих, хто каються. Якщо Ісусу прийдеться виконати цей одвічний задум, то Йому слід смиренно ототожнити Себе із Божим людом, жити їх життям та померти їхньою смертю.

Із апостольського читання Павла до Тита ми чули заклик: зректися зла та жити праведно: «Бо Божа благодать з’явилася спасенна всім людям і навчає нас, щоб ми, зрікшися нечестя та грішних бажань цього світу, жили тверезо, праведно і благочестиво в нинішньому віці…» (Тита 2:11-12). Для апостола Павла всі події життя Ісуса, смерть та воскресіння були моментом, коли щедра та сильна благодать була явлена для добра цілого людського роду. Христос із любові до нас віддав Себе Самого, щоб ми були викуплені від беззаконня та гріхів (пор. Тита 2:14).

Саме тому ми можемо разом із апостолом Павлом повторити: «…Всі ми, що в Христа Ісуса охристилися, у смерть його христилися? Ми поховані з ним через хрищення на смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям» (Рим.6:3-4). Християни, які перейшли через води хрещення залишають за собою країну рабства гріхові, християнин помирає та воскресає разом із Христом, із хрещенням в нас відбуваються зміни, до нас приходить благодать.

Один Місіонер розповів історію із свого життя. Події відбувались в Африці. Він мав похрестити трьох людей, він із ними зайшов на середину невеликої річки. Потічок був настільки мілким, що довелося викопати яму в піщаному дні, але й після того охрещуваним треба було присідати, щоби зануритися у воду.

Спочатку все йшло як звичайно. Друзі й родина охрещуваних стояли на березі, споглядаючи за дійством. Місіонер прочитав належні молитви й почав по черзі занурювати охрещуваних. Коли перший виринув з води, то одразу почав несамовито кричати від радості. Другий і третій робили те саме.

Після церемонії друзі місіонера, що уважно споглядали за обрядом, запитали, про причини крику. Місіонер признався, що мова місцевого племені не передбачає символічного значення тексту. Коли місцеві мешканці чули, що вони мають бути поховані з Христом, щоби потім разом з ним воскреснути (Рим.6:4), то думали, що під час обряду хрещення дійсно помруть. Гості весело сміялися допоки молодий місіонер не зупинив їх простим запитанням: “Чи наважилися би ви зайти в річку, якщо б вірили, що реально помрете під час обряду хрещення?”

Людина, котра в покаянні піде вслід за Христом, зможе почути той самий голос із Небес, котрий прозвучав на Йордані. Якщо ми навчимося відкладати наші власні справи і підкорятися цьому голосові, ми зможемо побачити іншу істинну реальність. Ми побачимо Отця Небесного, який про кожного із нас зможе сказати: це син мій любий, що його я вподобав; це дочка моя люба, яку я вподобав. Він робить все, щоб ми могли завдяки Його Духу Святому очистити земне життя та підготуватись до життя вічного.

 

 

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com