Роздуми на неділю всіх святих

Дорогі брати та сестри, минулої неділі ми святкували день П’ятидесятниці, день Зішестя Святого Духа, день народження Христової Церкви. А сьогодні ми спостерігаємо результат дії Святого Духа впродовж усієї людській історії. Ми бачимо ті плоди, котрі засіяла Церква в людські душі. Сьогодні ми згадуємо Всіх святих.

Святих так багато, як зірок на небі, серед них є відомі нам своїми подвигами та іменами, але також є безліч незнаних та нікому невідомих, котрих знає тільки один Бог. Незліченний сонм святих, котрі своїм життя намагалися вподобатися Богу. Чоловіки та жінки, діти та старці, люди різного стану та віку, із всіх племен, колін, народів та мов. Серед них ми бачимо святих імператорів та домогосподарок, полководців та землеробів, монахів-аскетів та благочестивих праведників.

Якщо ми заглянемо в церковний календар, то побачимо, що кожен день присвячений якомусь святому. Є святі, котрі були вбогими-безсрібниками. Є святі, котрі володіли великими скарбами – благовірні царі та князі. Є святі чоловіки та жінки. Є святі діти. Є святі монахи та святі, котрі жили в подружжі.  Всі вони Христові друзі, а наші молільники перед Престолом Всевишнього.

Всі вони пережили велику скорботу, всі вони омили свої одежі Кров’ю Агнця, а зараз перебувають там, де немає ані хвороб, ані печалей, ані смутку. Святі перемогли світ та себе, полюбили Христа та свого ближнього, стали вбогими, щоби обдарувати інших. Вони упокорювали себе перед іншими, тому отримали від Бога вічність. Вони страждали та помирали, щоби жили інші, йшли за Христом і на Голгофу, де жертвували своїм життям за віру та Слово Боже.

І сьогодні наша Церква згадує незліченний лик мучеників, бо всі святі стали мучениками крові, мучениками сліз, мучениками совісті. Всі вони йшли туди, де перебував, взявши на Себе гріхи всього світу, розп’ятий Христос. Все відкидаючи, втрачаючи зв’язок із світом, ненавидячи гріх та спокуси, святі отримали від Бога дар вічної любові до всіх. Вони – сіль землі, вони – Боже світло в темряві, вони – сенс людського життя. Їхнє життя було важким та складним, але в одну мить вони змогли сказати «так» Христові, взявши на плечі свого хреста, пішовши вслід за Ісусом.

Прийшов час, дорогі брати і сестри, сказати і нам «так» Христові, бо перед кожною людиною відкрита дорога до святості. Проте ми часто думаємо, що святі та святість – це щось таке, що зовсім не стосується нас, щось далеке від нас та нашого життя. Ми говоримо, ніби підбадьорюємо один одного, що всі ми грішні. Але ми забуваємо, що Сам Спаситель освятив нас. Апостол Петро намагається достукатися до кожного із нас, до наших черствих сердець, до наших грішних душ, до нашого вбогого та нікчемного життя: «Ви ж – рід вибраний, царське священство, народ святий, люд, придбаний на те, щоб звістувати похвали того, хто вас покликав з темряви у дивне своє світло; ви, колись – не народ, а тепер народ Божий, непомилувані, а тепер помилувані» (І Петр. 2:9). І його слова звернені до нас, християн, членів Христової Церкви. І він називає всіх нас святими.

В нашому житті є чимало помилок, чимало із нас вчинили важкі гріхи, але, коли ми хочемо бути християнами, то ми повинні прагнути до святості. Від сьогодні для нас відкриті двері – стати справжніми християнами, святими чоловіками та жінками, дітьми та старцями, бідними та багатими. Святість – це наше покликання, без якого ми не зможемо отримати Небесне Царство.

Берімо приклад з незліченної кількості святих, вони також боялися, також хотіли жити, також прагнули бути щасливими, але зуміли відкинути всі свої страхи та сказали «так» Христові. Праотці та пророки, святителі та мученики, преподобні та праведні, апостоли та рівноапостольні – в кожному чині святих є для нас з вами приклад для наслідування. У одного святого ми можемо навчитися мужньо визнавати свою віру, в іншого святого ми навчимося смиренню та терпінню. Ще інший навчить нас щедрості та милосердю, другий – молитві, любові один до одного, прощенню та доброти. Святість перебуває з нами, коли ми віднаходимо в собі сили прощати іншим образи, коли ми починаємо молитися не за самих себе, а за інших людей. Святість розкривається тоді, коли ми вчимося любити один одного, коли прагнемо бути милосердними.

Тоді ми побачимо, що святість – це не щось таке далеке від нас. Вона близька, бо це те, що знаходиться біля нас. Адже Христова Церква об’єднує всіх: і всіх нас, котрі перебувають у Божому храмі, і тих, хто вже у небі біля Престолу Всевишнього Бога. Ми єдина Свята, Соборна, Апостольська Церква. Єдина та Свята.

Сьогодні ми не самі молимося в Божому Храмі, на небі тисячі святих моляться за кожного із нас. Ми духовно немічні та слабкі, вони духовно сильні. Ми ще не до кінця розібралися, що є найголовнішим у житті, а вони знають це. І вони отримали благодать молитися за нас, щоби ми не були самотніми та покинутими. Ми приходимо у Храм та молимося, знаючи, що Церква Небесна також молиться за нас. І ми відчуваємо, як спокуси відступають від нас, як пристрасті покидають нас, відчуваємо, як Божа благодать торкається наших сердець.

Просімо Господа, щоби за молитвами всіх Святих, ми прагнули до святості свого життя, щоби прагнули йти тим шляхом, котрий приготував Христос, щоби вкінці отримати вічну нагороду та Вічне Життя.

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.