Проповідь в 5-ту неділю Великого Посту
«Поверніться до мене усім вашим серцем, у пості, в плачі й у жалі. Роздеріть серце ваше, а не одежу вашу, і поверніться до Господа» (Йоіл. 2:12-13). Цими словами Господь закликає кожного із нас до щирого покаяння в своїх гріхах. І не тільки закликає, але і Сам завжди піклується про наше спасіння. Адже Господь послав у наш світ Свого Єдинородного Сина не щоби засудити світ, але, щоби його спасти. Тому й не дивно, що Господь так довго чекає на навернення грішника, щоби той пробудився із свого гріховного стану, усвідомив свою гріховність, приніс щире розкаяння, а взамін отримав спасіння.
Щоби наше покаяння було щирим та приємним Богові, нам потрібно мати глибоке розкаяння в своїх гріхах, твердий намір виправити своє життя, велику віру в Спасителя та досконалу надію на Його милосердя. Саме через це наша Свята Церква подає нам в приклад, в цю неділю Великого Посту, життя розкаяних грішників, котрі виявили щире покаяння та глибоку віру в свого Спасителя.
Сьогоднішнє Євангеліє згадує про одну із таких грішниць, котра прийшла в дім Симона-фарисея, впавши перед Ісусом Христом в щирому розкаянні, обливаючи Його ноги сльозами та обтираючи волоссям своєї голови. Спаситель, побачивши її глибоку віру в Нього та щире покаяння, звертається до неї: «Прощаються тобі гріхи… Віра твоя спасла тебе; іди в мирі» (Лк. 7:48;50).
Про іншу грішницю ми дізнаємося з нинішнього дня. Це була велика грішниця, яка покаялася у своїх гріхах та розпочала нове життя. Саме їй наша Церкви присвятила одну із неділь Великого Посту, назвавши неділею Марії Єгипетської, щоби показати всім нам, грішникам, що і ми маємо можливість очиститися від скверни тіла та духа через щире покаяння та благодать Святого Духа.
Приклад життя преподобної Марії Єгипетської з часу її покаяння – це найбільший подвиг. Він свідчить про чудесну дію Божої сили в людині, про перетворення найбільшої грішниці в одну із найвеличніших святих, котра жила та трудилася на землі. В її житті ми бачимо перемогу духа над тілом, святості над гріхом, світла над гріховною темрявою, раю над пеклом, неба над грішною землею. І всі ці перемоги здійснила вона одна, ця свята подвижниця, Марія Єгипетська, впродовж другої половини свого життя, подвизаючись в суворій пустині, переживаючи неймовірні труднощі та випробування.
В юності преподобна Марія була дуже красивою. Проте саме ця краса довела її до краю погибелі. Сімнадцять років вона жила в блуді в багатому місті Олександрія, насолоджуючись гріхом похоті. Проте одного разу побачила корабель, котрий мав плисти в Єрусалим для святкування празника Воздвиження Чесного Господнього Хреста. Вона сідає на нього, навіть там не перестає грішити. Прибувши в Єрусалим, вона бачить, що натовп поспішає до Храму. З цікавості вона також йде слідом за людьми, але якась невидима сила не дозволяє їй увійти всередину Храму. Тоді вперше Божа благодать торкнулася її душі. Марія, стоячи біля дверей Храму, задумалася над своїм життям, вона усвідомила, що Господь, Якому не байдужа її доля, прагне спасти її душу. Гіркі сльози полилися з її очей. Марія-грішниця падає на коліна перед іконою Божої Матері, благаючи про прощення своїх гріхів: «Пресвята Богородице, не залиш мене». Молитва її почута. Жінка без жодної перешкоди входить всередину Храму, приклоняється до Господнього Хреста. І виходить зовсім іншою, постановляючи більше ніколи не повертатися до колишнього життя.
І нам, дорогі брати та сестри, іноді здається, що наші гріхи непрощенні, що спасіння для нас неможливе, що Бог відвернувся від нас. Хоча, саме в такі миті Господь та Пресвята Богородиця знаходяться біля нас, очікуючи усвідомлення своєї гріховності та щирого покаяння. Ніколи, ні за яких обставин та гріхах, не пізно каятися. І це ми бачимо на прикладі Марії Єгипетської.
Вона виходить із Храму, благаючи Матір Божу попровадити її правильною дорогою життя. І отримує від Неї благословення іти в пустиню. Дівчина не вагається, запричастившись Тіла та Крові Христа, маючи при собі тільки три хлібини, вона відправляється в нелегке випробування. Якою надзвичайною є її готовність перемінити своє життя, відразу, не відкладаючи на потім. На жаль, ми так не можемо, в нас не буває таких переломів життя в кращу сторону. Ми звикли топтатися на одному місці і не віднаходимо в собі ані бажань, ані сили для серйозної боротьби з собою, з своїми пристрастями та гріхами.
В молитві та строгому пості несла свій подвиг покаяння преподобна Марія в пустині впродовж довгих сорок сім років, не маючи при собі ані їжі, ані води для втамування спраги. Великі страждання вона переживала від холоду, спеки, голоду, звірів, диявола, котрий постійно нападав на неї, нагадуючи про минуле розкішне життя. Подвижниця все перетерпіла, не перестаючи проливати сльози покаяння, благаючи Бога про прощення гріхів. і отримала від Бога безмежні дари та благословення: на молитві підносилася в повітрі, ходила по воді, як по суші, отримала дар прозорливості, знала, коли має померти.
Дорогі брати і сестри, цими чудовими прикладами навернених та розкаяних грішників, Свята Церква закликає нас в ці дні Великого Посту по-особливому задуматися над своїм життям. Задуматися та зрозуміти, що покаяння завжди можливе, що досить жити в гріхах, досить служити своїм пристрастям, досить коритися дияволу. Нам потрібно тільки щиро, цілим серцем звернутися до Бога, і Господь простить та помилує нас.
В нас ще є час для покаяння, для виправлення свого життя, для пізнання Істини та спасіння. Не марнуймо своє життя, не витрачаймо дорогоцінні хвилини, поспішімо до Бога, бо Він стоїть і чекає поки ми відкриємо двері свого серця та душі.