“…Дайте ви їм їсти, дайте те, що у вас є” (Мт. 14:16)

ПРоповідь на 8-му неділю після Зіслання Святого Духа

Дорогі брати та сестри, сьогоднішнє євангельське читання описує нам величезне Господнє милосердя до людей та прояв Його божественної сили. У Святому Письмі ми чимало раз чули, як Господь піклується про людей, особливо це стосується всіх тих, котрі були упущені, немічні, бідні, погорджені, забуті. Ми не можемо перелічити всіх тих чудес, котрі Христос здійснив над хворими, каліками, біснуватими. А сьогодні ми знову чуємо історію про надзвичайну Божу турботу та милосердя, коли читаємо, як Ісус нагодував силу народу тільки п’ятьма малими хлібинами та двома рибами.

Коли Спаситель віддалився в пустинне місце біля Витсаїди, за Ним пішло багато народу із навколишніх сіл та містечок. Ці люди залишили всі свої повсякденні клопоти та турботи, забули про їжу та пиття, й пішли за Христом, щоби почути Його божественні слова. Наближався вечір, а з людей ніхто не поспішав розходитися. Тоді апостоли запропонували Спасителю відпустити людей, щоби вони не залишилися голодними та змогли придбати собі хліба та їжі. Проте Господь чинить по-іншому: ті, котрі так потребували хліба духовного, отримали і хліб земний.

В тому пустинному місці зібралося понад п’ять тисяч людей, а в апостолів було тільки п’ять малих хлібів та дві рибини. Проте цього для Господа було достатньо, щоби наситити всіх цих людей. Ісус «…підвів очі до неба, поблагословив і розламав ті хліби, і дав учням, а учні – людям» (Мт. 14:19). І ця убога їжа перетворилася на великий достаток. Тільки уявімо собі: тільки п’ять хлібів і дві рибини, а скількох нагодували людей? На очах здивованого народу це чудо тривало досить довго: «Всі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, дванадцять кошів повних» (Мт. 14:20).

Насичення п’ятьох тисяч людей – це чудо Господньої щедрості. Не ситості просив народ, котрий мандрував вслід за Христом, а благословень. І Христос втамовує велику духовну спрагу людей, не забуваючи і про малі, земні потреби. Люди, котрі прагнули та шукали Царства Небесного, отримали і земні блага, такі необхідні для їхнього життя.

Недалеко Витсаїди Господь нагодував народ хлібом та рибою – простою їжею простих людей. І ця нехитра їжа була для них солодшою за будь-які ласощі. Адже це була не просто їжа, а Божий дар. Перед чудом примноження хліба та риби Господь благословив їх, і земна трапеза перетворилася на трапезу духовну.

Милосердя Господнє безкінечне. Щоби нагодувати людських синів та дочок, Син Божий благословляє та переломлює простий хліб, примножуючи його – це велике чудо. Проте пройде трохи час і Спаситель, заради всіх нас, переломить на хресті Своє Пречисте Тіло, приносячи Себе Самого в жертву за наші із вами гріхи, дарувавши Хліб Вічного Життя.

Дорогі брати і сестри, під час читання цього Євангелія ми чуємо підбадьорюючі слова Христа: «Не треба людям відходити: дайте ви їм їсти, дайте те, що у вас є» (Мт. 14:16). Апостоли могли зробити небагато: вони могли тільки розділити цих п’ять хлібів та дві риби, тобто віддати все, що мали. Що ж можемо зробити ми? А ми можемо зробити так багато: якщо б наші серця були відкритими, якщо б у нас було, хоча трішки християнської любові до свого ближнього, якщо б ми перестали думати про самих себе, а вважали на інших, тих, хто нас оточує. Гляньмо навколо і побачмо того, хто голодний; того, хто спраглий; того, хто немічний та відкинений, самотній та пригнічений. Кожна людина, котра перебуває у скруті та потребує допомоги, це наша із вами відповідальність.

Задумаймося над цими Христовими словами: «Не треба людям відходити від Мене: дайте ви їм їсти, дайте те, що у вас є» (Мт. 14:16). Якщо б ми глянули навколо себе, на тих людей, котрі поруч нас, то ми б побачили їхні потреби та біди. Навколо нас так багато голодних, навколо нас так багато безпритульних, навколо нас так багато хворих та немічних, так багато тих, котрі позбавлені прав, всіма відкинені та забуті. І побачмо свого ближнього, такого близького та рідного, бо в ньому відблиск Божої благодаті та любові, бо він – це подоба та образ Бога Живого, Котрий так близько біля нас, Котрий чекає нашої допомоги та підтримки. І поспішімо допомогти: подаймо руку помочі, відкриймо серце, сповнене любов’ю та милосердя. І віддаймо те, що маємо, не думаючи про себе. Розпочнімо жити по-новому, виконуючи Христовий заповіт: «Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний» (Лк. 6:36).

Наша любов та вірність Богу перевіряється за стінами Храму, де ми зустрічаємося з людським горем, з людськими немощами та потребами, з людським злом та підступністю, підлістю та зрадою. Тут Господь закликає нас діяти, як Він Сам діяв посеред людей. В наших повсякденних справах ми повинні черпати сили та брати приклад від Самого Христа, наслідуючи Його, прощаючи та допомагаючи усім.

Кожного разу, приступаючи до Святих Христових Тайн, молімося, щоби Господь дав нам сили бути добрими християнами в цьому світі, де християнські цінності багатьма людьми забуті, де Євангельські Заповіді багатьом людям невідомі. Просімо у Господа про те, щоби Він наповнив наші серця тією благодаттю і тією любов’ю, котра допомагатиме нести наш життєвий хрест, не забуваючи допомагати ближньому у несенні його важкого хреста, щоби ми у житті діяли так, як це вподобає справжньому християнину.

Ілюстрація: flickr

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *