Проповідь на неділю Всіх Святих
Дорогі брати та сестри у Христі, минулої неділі ми згадували величну й значущу подію для всього людського роду – Зіслання Святого Духа, Утішителя, Який скрізь перебуває, всім керує і все підтримує. Сьогодні ж ми віддаємо шану незчисленному сонму всіх святих, котрі своїм життям, своїми вчинками, своїми молитвами та добрими ділами угодили Богу. Чоловіки, жінки, діти – всі вони такі різні, але такі схожі до нашого Спасителя, бо вибрали славу не скороплинного світу, а життя вічне. Їх так багато і вони різного віку й становища, з різним племен та народів, але всі вони стали Божими дітьми, відкинувши гріхи та спокуси.
Якщо ж глянути у наш церковний календар, то ми неодмінно побачимо, що у кожному роді людської діяльності є люди, котрі прославили себе у святості. Є святі, котрі були бідними й вбогими, не маючи за собою анічогісінько – святі безсрібники. Є святі, котрі володіли великими маєтками та багатством, – святі царі, імператори і князі. Є святі чоловіки, є святі жінки, є й святі діти, є святі полководці, і святі землероби. Є святі монахи і є святі, котрі проживали в подружньому житті, але удостоїлися називатися Христовими друзями.
Як бачимо, перед кожною людиною відкрита дорога до святості. І кожен із нас також може вибрати цю дорогу. Проте ми так часто звикли думаємо, що святі і святість – це щось таке, що знаходиться занадто далеко від нас, нас не стосується, нас оминає. Ми завжди знаходимо собі оправдання, що ми – грішні й немічні люди, що ми самі не можемо ні до чого добитися, нічого осягнути, що наше життя таке важке, що ми не в силі навіть інколи помолитися до Бога, а тим більше прагнути святості – це все точно не наше, це щось таке далеке, захмарне. І тут ми забуваємо, що Сам Спаситель освятив нас: «Ви ж – рід вибраний, царське священство, народ святий, люд, придбаний на те, щоб звістувати похвали того, хто вас покликав з темряви у дивне своє світло; ви, колись – не народ, а тепер народ Божий, непомилувані, а тепер помилувані» (І Пт. 2:9-10).
Не думайте, дорогі брати і сестри, що життя святих було легким та чимось відрізнялося від нашого. Вони жили так, як і ми: вони і страждали, і хворіли, і спокушалися, і грішили, але завжди вміли каятися, вставати й продовжувати нелегкий Христовий шлях. Вони перемогли світ і самих себе, вони полюбили Христа і свого ближнього, вони роздавали маєтки й ставали вбогими, але отримували натомість незчисленні дари Святого Духа, вони плакали над собою й цілим світом, тому сьогодні втішаються у Небесному Царстві. Вони обрали смирення й тихо несли свого хреста за Божим Агнцем, куди б Він їх не повів. Їх чекала Гетсиманія, де вони сумували та тужили із Христом, їх очікувала Голгофа, де вони розпиналися разом із Спасителем, плакали й ридали із Пречистою Дівою Марією, й мужньо та терпляче зносили всі випробування, проливали свою кров і свої сльози, щоби прийняти Духа Небесного.
Скільки сьогодні святих – нам невідомо. Життя одних ми знаємо, навіть читаємо впродовж церковного року, життя ж інших неможливо вмістити у всі книги світу. Проте є й такі святі, про життя яких ми зовсім не знаємо. Ми не знаємо про тих мучеників перших століть християнства, розірваних дикими тваринами на арені цирку за Христову віру, закриті перед нами імена тих святих подвижників й монахів, котрі жили далеко від світу, в печерах та проваллях, молячись за цілий світ. Нам не відомі також імена всіх тим вірних, розстріляних в роки безбожництва в тюрмах та засланнях.
Святі були у всі часи, є вони й сьогодні. Бо саме їхніми молитвами перед Богом тримається наш світ. Вони стають для кожного із нас прикладом виправлення життя, правильною дорогою до Бога. Розпочнімо тоді, дорогі брати та сестри, виправляти своє життя і розпочинаймо це робити із чесноти любові. Любімо своїх ближніх, бо вони створені на образ та подобу Бога, даруймо радість, даруймо допомогу всім, хто її потребує. Якщо наше життя буде наповнене любов’ю, тоді у вогні любові й прощення згорять всі наші гріхи, недоліки, пристрасті. Коли зможемо любити один одного, прощати один одному, тоді знаймо, що ми розпочали свою дорогу до святості. Амінь.
