Проповідь на Свято Пресвятої Євхаристії

Щоб підтримувати нормальне фізичне здоров’я та життя нам необхідно споживати  певні види їжі, а, особливо, вживати до пиття чисту природну воду. Свято Пресвятої Євхаристії або, як ми читаємо в нашому церковному календарі, Торжественне поклоніння пречистим Тайнам Тіла і Крові Господа нашого Ісуса Христа, говорить нам про ту поживу, яка необхідна нам для того, щоб мати життя вічне.

Ісус пригадує юдеям події чудесного насичення в пустелі манною. Пустеля – це місце великих випробувань, бо там немає води, немає поживи, а є дикі й небезпечні звірі та змії. І ось, ідучи пустелею, єврейський народ почав нарікати на Бога, бо їм забракло поживи, вони почали відчувати голод. І, як бачимо, Бог ніколи не залишає Своїх дітей і посилає їм манну із неба. З часом вони наскільки звикли до цієї манни, котру Бог їм давав, що перестали дякувати Йому за той хліб, який не треба було ані сіяти, ані збирати. Та Христос прийшов на землю, щоб людям дати інший хліб, іншу поживу, щоб вказати інший шлях.

«Батьки ваші манну в пустині споживали, – і померли. Це ж хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер» (Ів. 6:49-50). Хліб, котрий ми споживаємо щодня, потрібен нам для підтримки наших фізичних сил та він не може дати нам життя вічного. Ми втамуємо ним голод сьогодні та завтра знову захочемо їсти. Ісус говорить, що Він є тим хлібом, котрий потрібен нам у нашій мандрівці до неба. Він є тим хлібом «коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки» (Ів. 6:51).

Так, справді, хто живе Євхаристією, той уже тут, на землі, живе життям вічним. У книзі «Життя Святих» є чимало прикладів святих, котрі вже тут, на землі, могли жити тільки однією Євхаристією, коли Святе Причастя підтримувало їх не тільки духовні сили, але й фізичні.

Марта Робен (1902–1981) через свою хворобу була паралізована, вона прожила 79 років, з яких 52 роки була прикута до ліжка. Через параліч вона не могла ні їсти, ні пити, ні спати, ні поворухнутись, не могла й ковтати. Однією поживою у часі її хвороби і аж до смерті у 1981 році залишалась тільки Євхаристія, яку вона приймала раз на тиждень. Як бачимо, саме із Євхаристії вона черпала сили для фізичного життя, а також і для духовної боротьби.

Господеві завжди йдеться більше про життя Небесне: «Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі. Хто тіло моє їсть і кров мою п’є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня» (Ів. 6:53-54).

Тут Ісус, звертаючись до Своїх слухачів, вживає слово, що на грецькій мові означає не просто їсти, але дослівно воно може бути перекладено, як жувати чи гризти, тому й не дивно, що ці слова прозвучали для юдеїв грубо та дивно.

Уявімо собі: стоїть Ісус і каже: якщо хтось хоче жити, то має жувати, гризти, їсти Його тіло. У слухачів склалось враження, що Він закликає їсти людське тіло. Натомість Господь говорить, що після Свого Воскресіння Він дасть Самого Себе.

Нам природньо відчувати голод та спрагу. Коли в нас прокидається це відчуття голоду, то ми намагаємось його вгамувати. Та, найголовніше, нам навчитись відчувати спрагу та голод за Богом, Причастям та молитвою. Не так давно, коли ми із вами були на вимушеній самоізоляції, коли не могли брати участь у Літургії та Євхаристії, у багатьох із нас цей голод та спрага за Причастям пробудилась.

Сьогоднішнє свято закликає нас до переосмислення Таїнства Євхаристії, щоби ми наново відкрили цінності Святого Причастя, навчилися жити та цінувати його. Святе Причастя або Євхаристія залишається завжди незбагненною для людини. Ми ніколи не зможемо до кінця зрозуміти, що таке Євхаристія, бо вона завжди буде для нас Тайною. Вона завжди залишиться закритою перед нашими очима та розуміння: як ось цей невеличкий шматок білого хліба та крапля вина стає Живим Богом, присутнім у нашому житті.

Ця Тайна має ставати реальністю у нашому житті, тобто, як я маю ставати живою Євхаристією там, де я є. Я споживаю Бога, стаю живою дарохранительницею і йду свідчити перед світом, що я прийняв, повірив і живу Богом.

Ісус закликає нас, щоби ми, приймаючи Євхаристію, приймали так само і Його стиль життя, його спосіб життя. Тобто все те, що стається у нашому житті, щоби ми передавали у руки Бога-Отця.

Катехизм Католицької Церкви говорить, що: Пресвята Євхаристія – «Джерело і вершина всього християнського життя» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. «Lumen gentium», 11.). «Вона містить у собі весь духовний скарб Церкви, тобто Самого Христа – нашу Пасху» (II Ватиканський Собор, Декр. «Presbyterorum ordinis», 5.) (ККЦ. 1324).

«Євхаристія означає і здійснює спільність життя з Богом і єдність Божого Народу, які роблять Церкву тим, чим вона є. У ній ми знаходимо одночасно вершину діяння, яким Бог освячує світ у Христі, і вершину культу, який люди у Святому Дусі віддають Христові і через Нього – Отцеві» (Конгрегація богослужіння, Інструкція «Eucharisticum mysterium», 6.) (ККЦ 1325).

Не забуваймо, що Євхаристія є, направду, джерелом та вершиною нашого християнського життя. Святий Григорій Богослов, говорячи про Євхаристію, писав такі слова: «Священне Тіло Христове, коли достойно приймається для немічних являється втіхою, хворих – зцілює від біди, а здорових звеселяє. Через Святе Причастя ми стаємо в скорботах більш терпеливими, у любові – більш гарячими, у знаннях – більш розсудливими, а в роботі – більш швидкими».

Христос полюбив усіх нас, полюбив навіть Юду, котрий Його зрадив та Петра, котрий відрікся Його. Полюбив Він і тих учнів, котрі через страх розбіглися, залишили Його одного  в критичний момент Його життя. Він і сьогодні віддає Себе нам, людям, у Святій Тайні Євхаристії, не зважаючи ні на що.

Просімо Господа, щоби Він зробив наші душі достойними прийняти Євхаристію.

Зображення ілюстративне: hudsoncrafted із сайту Pixabay

Джерело: Духовний Дзвін

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.