Проповідь на четверту неділю Великого Посту
4 Неділя Великого посту, має на меті показати дві речі. З однієї сторони – наскільки гріх, зло та диявол мають вплив на наше життя. Але з другої сторони сьогоднішня неділя має показати нам наскільки великим та глибоким є Боже милосердя.
Сьогоднішнє Євангеліє є цікавим тим, що тут ми бачимо зовсім іншу історію впливу диявола на людину. На сторінках Євангеліє ми не раз зустрічаємо, коли диявол сковує людину. У цьому ж читанні ми бачимо щось інше: диявол сковує молоду людину, підлітка, бо батько сам приводить свого сина.
Коли Ісус питає: «Скільки часу, як це йому сталося?» (Мр. 9:20). Батько відповідає: «З дитинства» (Мр. 9:21). Це велика таємниця, яку дуже важко зрозуміти, як диявол може впливати інколи навіть на малу дитину, яка є невинною, яка ще не встигла нагрішити. Проте це євангельське читання розкриває нам те, що через вчинки батьків, диявол може скувати і малу дитину.
Дорогі мої, час посту, у якому ми перебуваємо, це є особливий час боротьби із дияволом, боротьби із гріхами, пристрастями та пороками. Це є той особливий час, коли, борючись із гріхом, ми бачимо наскільки ми є слабкими та немічними. Наскільки є слабкими, згадуючи усі ті постанови, котрі ми ставили собі на початку Великого посту.
І сьогодні, у 4 неділю Великого посту, ми бачимо скільки речей нам все ж таки не вдалося зробити. Тішить нас тільки одне, що Христос відкупив кожного із нас. Тут важливо усвідомити, що Ісус не купив нас, а саме відкупив Своєю великою жертвою на хресті. І те, що сталося після Його воскресіння, це те, що Христос, знаючи людську неміч, промовляє ці слова: «Прийміть Духа Святого, кому відпустите гріхи, тому вони відпустяться, кому затримаєте, тому затримаються».
Свята Тайна Сповіді – це є та одна-єдина Тайна, котра є дуже важливою у часі Великого Посту. Тому не випадково одна із церковних заповідей говорить: «Бодай раз у рік висповідатися та запричащатися». Цей припис розпочинається зі слів «бодай раз у рік». Це не означає тільки один раз на рік. Це є той мінімум та дно духовного життя. Та дуже часто для людей це стає такою традицією: прийти собі у часі Великого посту, переважно в останні неділі, щоби подбати про спасіння своєї душі. Це відкладання є дуже поганою звичкою. Ми все на пізніше і пізніше відкладаємо спасіння своєї душі. І не розуміємо самого сенсу Тайни Сповіді. Бо, коли ми звужуємо Сповідь до одного разу у рік, – це є дуже мало для нашого духовного життя. І тоді, не дивно, що диявол впливає на нас через різні спокуси. І ми є свідками того, як він через різні спокуси підкуповує нас.
Святі Отці називають Святу Тайну Сповіді, немов би другим Хрещенням, Хрещенням сльозами. Бо у Тайні Хрещенні людині прощають усі її гріхи, так і у Тайній Сповіді, коли людина щиро визнала свої гріхи, не затаїла, не приховала їх, то їй прощають усі її гріхи, не зважаючи на їхню величину чи вагу.
Коли ми перекладемо слово «покаяння», то з грецької воно означає «цілковито перемінити своє життя». Що це означає? Змінити свої думки, свої вчинки, та й сам напрямок свого життя. І тоді пригадаймо собі ці слова: «На небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев’яносто дев’ятьма праведниками, що їм не треба покаяння» (Лк. 15:7).
Так, ми живемо у світі, де багато людей та й сам світ, потонули у гріхах. Нам важко. Постійно опускають руки. І тоді пригодить думка: «А навіщо тоді нам сповідатися?. Який сенс цієї тайни? Чому я повинна сповідатися перед священником?. Адже я можу ходити до храму щонеділі, у своїх молитвах постійно перепрошувати Бога». На жаль, така думка панує і в наших Церквах, посеред християн, бо людина відчуває певний страх перед Сповіддю. Вона боїться. І це не дивно, бо від Бога неможливо сховатися. Він бачить нас усіх. Наше життя, наші вчинки, наші побажання, наші думки. І саме тут, у цій Тайні Сповіді, не потрібно боятися Бога, бо Він є тим милосердним Батьком, Який любить, прощає та пригортає. Та й не забуваймо, що Своє життя Він віддав за кожного із нас.
Наше життя – це постійна духовна боротьба. І, якщо ми у цій боротьбі, не будемо користуватися тими середниками, котрі нам подала Свята Церква, а це є ті Сім Святих Тайн, без них неможливе наше життя у Бозі.
Дорогі у Христі, нехай у часі цього Великого посту, ми наново усвідомимо важливість і сенс Святої Тайни Сповіді у нашому житті. І нехай наша Сповідь буде для нас не тільки тією Тайною Божого милосердя, до якої ми прибігаємо тільки раз у рік. Нехай вона перетвориться для нас на те бездонне й глибоке джерело Божого милосердя та любові. Амінь.
Зображення ілюстративне: Freepik
