Проповідь на Неділю по Богоявленні

Євангельський уривок Неділі по Богоявленні є досить коротким та скупим. Матей говорить, що Спаситель «…оселився в Капернаумі, що при морі, на границях Завулона та Нафталі, щоб збулося те, що сказав був пророк Ісая: “О земле Завулона та земле Нафталі, приморський шляху, країно за Йорданом, поганська Галилеє! Народ, який сидів у темноті побачив велике світло; тим, що сиділи в країні й тіні смерти, – зійшло їм світло.» (Мт. 4:13-16).

Тут Матей згадує про події, які відбулись задовго до народження Спасителя. Він наводить слова Пророка Ісаї. Пророк писав про страшні часи, про часи боговідступництва, коли люди відійшли від Бога, котрий вивів їх із Єгипетської неволі, якими опікувався та оберігав.

«Сини Ізраїля согрішили перед Господом… і шанували інших богів, і ходили звичаями народів, яких Господь вигнав з-перед синів Ізраїля. Сини Ізраїля чинили недобрі речі перед Господом, своїм Богом, і зводили собі узвишшя по всіх своїх містах… Вони ставили собі кам’яні стовпи й ашери …Вони служили бовванам, про яких Господь наказав їм: «Не чиніть цього!» (2 Царів 17:7-12), тобто вони згрішили гріхом ідолопоклонства. Крім цього всього вони почали вдаватись до ворожбитів. Пророк Ісая попереджав, що таке відступництво народу закінчиться великою бідою «…будуть, немов той, для кого нема світанку. І буде він блукати по землі, пригнічений та голодний, і з голоду буде лютувати на царя свого й Бога проклинати; погляне вгору, подивиться на землю, а там лише горе й морок і темрява густа…» (Іс. 8:21-22).

Люди мали можливість обирати між Богом та гріхом, між світлом та темрявою, та, нажаль, вони не вибрали Бога. Народ залишився глухим до пророчих слів, жив собі далі як хотів. Бог відійшов від них і неприємності не забарились. Прийшли Асирійські завойовники і захопили Ізраїльські землі, першими під удар попали землі Завулона та Нафталі, про які згадує євангелист Матей. Весь народ у цих землях був знищений або депортований.

Бачимо, що коли Святе Письмо говорить про «Народ, який сидів у темноті побачив велике світло; тим, що сиділи в країні й тіні смерти, – зійшло їм світло» (Мт.4:16), то тут не йде мова про нещасних та знедолених людей, але про тих людей, які свідомо, замість світла вибрали темряву, про тих людей, які, так би мовити, самі собі вимкнули те Світло. Про тих, хто добровільно відкинув Бога, чинив гріхи та уникав покаяння.

Чи заслужили Ізраїльтяни покарання? Так.

Чи Бог залишив їх? Ні.

Як і в часи пророка Ісаї сучасний світ відступає від Господніх заповідей. Бачимо зло та корупцію, ненависть, неповагу до старших, до духовних осіб, жадібність, любов до грошей… але попри все це Господь не залишає своїх людей, Він вказує їм світло, Він вказує їм шлях до спасіння.

Господь починає свою проповідь словами: «Покайтесь, бо Небесне Царство близько» (Лк.4:17).

Коли євреї першого століття нашої ери чули слова про Царство Небесне, то вони розуміли, що їх чекають великі переміни. Ісус саме говорить про це. Тим, хто стоїть на шляху Царства Небесного краще відійти в сторону, бо воно із собою несе не тільки надію, але і небезпеку. Ті, хто порушували мир та справедливість повинні покаятися поки не пізно.

Помилка слухачів Ісуса, так само як і наша, полягає в тому, що заклик до покаяння ми розуміємо, що нам потрібно вважати себе поганими, грішними. Проте насправді покаяння полягає в тому, щоб ми перемінили стиль свого життя, щоби ми перемінили свої думки і щоби ми відвернулися від наших минулих гріховних справ.

Тому Ісус закликає до покаяння не тільки в особистих гріхах, але так само і в своїх прагненнях. Щоби ми спрямовували свої думки та прагнення до Царства Світла, Миру, Спасіння та Прощення.

Якщо ви запитаєте: «Якщо цього не зробити, то що станеться?». Ми це зрозуміємо, коли дочитаємо Євангеліє до кінця. Якщо люди захочуть війни – буде війна, якщо замість того, щоби нести у світ Божу любов, прощення, мир, будемо всіх ненавидіти, то плоди цієї ненависті заповнять все навколо. Тому люди, ми з вами, маємо покаятися та навернутися, допоки ще є час, бо Царство Боже наближається, і ми стоїмо в нього на шляху.

Це послання актуальне і для нас. Апостол Матей закликає нас задуматися над важливим питанням: ми трудимося для того, щоби звістка про Царство Боже у світі розповсюдилася, чи може стоїмо в нього на шляху?

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com