Проповідь на 6-ту неділю по Зісланню святого Духа

«Бадьорися сину, твої гріхи відпускаються» (Мт. 9:2).

Дорогі брати і сестри, першопричиною всіх наших хвороб та терпінь є гріх. В сьогоднішньому Євангелії ми чули, як, зцілюючи розслабленого, Спаситель вказує на корінь всіх його бід та страждань, гріх. Ісус відпускає розслабленому всі його прогрішення, а потім, присоромивши заздрість фарисеїв, з легкість піднімає хворого із ложа хвороби, кажучи: «Чого лукаве думаєте в серцях ваших? Що легше сказати: Твої гріхи відпущені, – чи сказати: Встань і ходи! Та щоб знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати», – каже розслабленому: «Встань, візьми твої ноші та й іди до свого дому» (Мт. 9:4-6).

Лікарі та різноманітні ліки можуть принести нам тільки часткове полегшення в стражданнях. Проте доки наші душі будуть осквернені гріхами, доки вони не стануть по-справжньому оновленими, чистими від різноманітних пристрастей, доти не будуть здоровими і наші тіла. Численні хвороби, які переслідують нас та наших близьких, свідчать про наші душевні пороки, маловірство, малодушність та холодність наших молитов. Святе Письмо навчає нас: «Молитва віри спасе недужого, та й Господь його підійме; і як він гріхи вчинив, вони йому простяться» (Як. 5:15).

Господь дарує розслабленому зцілення і тим самим наводить страх на всіх навколишніх людей, даючи їм зрозуміти, що кожна хвороба нерозривно пов’язана із гріхом. На жаль, в наш час доволі багато людей не усвідомлюють, що таке гріх та які його наслідки. Ми можемо з легкістю оббрехати, образити, очорнити, обманути, вкрасти те, що нам не належить, зрадити, знівечити та знищити чиєсь життя.

Ми дивуємося поведінці книжників, але не бачимо, що те єдине, що нас пов’язує із ними – це гордість: я знаю краще і більше за всіх; я можу з легкістю розібратися в релігійному, політичному чи військовому житті; я можу все, лежачи на дивані перед телевізором. Теж саме і книжники говорили між собою: «Хто Він такий, щоби відпускати гріхи. Він хулить» (Мт 9:3). Засліплені своєю вченістю та гордістю вони не бачили, що перед ними стоїть Сам Бог, вони не бачила, що жертва за гріхи вже принесена – це любов близьких розслабленого чоловіка.

А що відбувається з нами? Чи бачимо ми свою гордість? Серед своїх вчинків в повсякденному житті ми не тільки не помічаємо своїх гріхів, але ми навіть переконані, що чинимо все безумовно та бездоганно правильно, а всі навколишні люди чинять зовсім не те, що подобає справжньому християнину. Ми можемо звинувачувати всіх навколо, взагалі і самого Бога, в тому, що відбувається в нашому житті. Не бачачи, що в багатьох наших проблемах винні тільки ми самі. Погляньмо в глибину свого серця, що ми там побачимо? Ми зрозуміємо, що заглибитися в себе є досить важко та боляче. Нам легше бути тими книжниками, котрі досить уважно слідкують за кожним словом, кожним вчинком не самих себе, а нашого ближнього, де ж він промахнеться, коли ж він, нарешті, впаде.

Дорогі брати і сестри, Ісус Христос прийшов у цей світ, щоби виправити та спасти кожну людину, щоби зцілити нашу природу, котру ми зіпсували гріхами. Бог створив нас на Свій Образ та Подобу, такими, що кожен із нас міг перебувати в постійній любові, радості та щасті. Проте ми не забажали бути із Богом, ми вибрали та й продовжуємо вибирати сторону гріха. Відпавши від Бога, людина віддалилася від джерела любові. Відвернувшись від Господа, людина отримала хвороби, страждання, адже її душа втратила джерело свого існування.

Ісус Христос прийшов у свій, щоби відновити в нас із вами Божий Образ та Подобу. Ісус Христос прийшов у світ, щоби вилікувати кожного із нас від хвороби гріха, якою ми постійно хворіємо. Він прийшов для того, щоби знову з’єднати нас із Богом, щоби відновити втрачений зв’язок із джерелом істинного та щасливого життя, джерелом радості та любові. Ісус, прийшовши в світ, проповідує про спасіння: і словом – розказуючи, як потрібно чинити, і ділом – здійснюючи діла милосердя та любові.

Дорогі брати і сестри, і до кожного із нас сьогодні говорить Ісус: «Встань і ходи!» (Мт. 9:5). Нас Господь закликає, врешті-решт, встати від гріховного падіння та йти за Ним, дотримуючись Його Заповідей. І сьогоднішнє Євангеліє висвітлює нам чудо, здійснене Ісусом Христом над розслабленим, котрий встав на ноги та прославляв Бога. Це чуло Господь здійснює і над нашими душами. Цей хворий розслаблений – це образ нашої, зраненої гріхами, душі, котра через гріхи та пристрасті паралізується. Проте сила Божа, сила Спасителя світу, може відновити нашу душу, очистити її і направити на шлях спасіння.

То ж давайте, дорогі брати і сестри, будемо про це молити Господа. Адже у кожного із нас – своя життєва дорога, кожного із нас Провидіння Боже поставило на своє місце. Тож просімо у Господа, щоби кожен із нас на своєму місці праведно ходив перед Богом. Прямуючи до спасіння та вічного життя.

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com