Хто згрішив?..
Ісус з учнями ішли однією і тією самою вулицею, бачили того ж самого сліпця. Проте Господь бачить людину, яка потребує милосердя. Господь побачив можливість зробити Божу справу… Апостоли ж бачили богословську загадку: хто згрішив – він чи його батьки, тому що він народився сліпим?
З цим питанням апостоли звертаються до Спасителя. сучасній людині це питання, звичайно, ріже вухо, але для сучасників Христа було очевидним, що, якщо ти виконуєш правила, то Господь тебе благословляє, якщо ж не виконуєш, Бог тебе проклинає.
Як у часи Христа, так і в сьогоднішній день, людина намагається зрозуміти: чому у житті зустрічаються випробування, труднощі, терпіння, ненависть, ворожнеча у світі. Хто в цьому винен?
Ставлячи запитання: Чому у моєму життя зустрічаються хвороби, терпіння, то зразу ж ми починаємо запитувати себе: Чому це зі мною трапилося, чому я терплю, адже я нічого не зробив. тут людина починає себе виправдовувати, починає шукати винного у своєму нещасті, в комусь іншому – тільки не в самій собі.
Людина завжди намагається виправдати себе. Це починається ще в дитячі роки, коли в кімнаті щось падало і розбивалося, то ми, звичайно, перед батьками визначали злочинців: молодші брат чи сестра, а хто мав собаку чи кота, то також знав як викрутитися. Найважче було тим, хто не мав на кого перекласти провину.
З рокам ми стали розумнішими, але так і не перестали звинувачувати інших.
Хто винен, що відбулося гріхопадіння: Адам, Єва чи сатана? А може сам Бог, що посадив спокусу прямо посеред райського саду?
Спробуймо застановитися, що у моєму життя визначає Бог, а що сама людина. Якщо за вечерею хтось більше з’їв чи випив, тоді хто приймав рішення скільки потрібно з’їсти чи випити? Якщо хтось напідпитку сів за кермо і вчинив ДТП, то хто приймає рішення випити і сісти в автомобіль? Хто визначає скільки часу я буду молитися або присвячувати свій час ділам милосердя?
Влада Божа наді мною залежить від того, скільки я сам прагну Його влади. Якщо ми не слухаємося Бога, то чи маємо право висувати Йому претензії, коли щось йде не так?
Чи Господь контролює політику чи економіку? Хіба він забруднює навколишнє середовище, вирубує ліси чи підірвав Чорнобильську АЕС? Хіба Бог пив пиво чи щось інше у дитячій пісочниці, насмітив на дорозі чи на цвинтарі? Якщо ми це все сприймаємо як норму, то чи можемо звинувачувати Бога у своїх негараздах?
Одного разу злодій залів до Церкви, щоби її обікрасти. Все ніби відбувалося добре, але раптом задзвонив дзвін, який розбудив сторожа і злодія було спіймано. Виявилося, що сам злодій випадково зачепив шнурок і дзвін задзвонив. Звичайно. що злодій почав нарікати на дзвін, але тільки не на себе самого.
Хто ж тоді винен: дзвін чи злодій? Такими вже люди є, що в наших проблемах винен будь-хто, тільки не я.
Історія сліпонародженого показує нам, що не все у житті людини є наслідком гріха чи Божою карою, покутою за певні гріхи.
Пошук Бога, Божої волі у терпіннях відкриває серце людини для Бога, на Його духовне світло. Пошук Бога у терпінням наповнює людину духовним світлом, котре допомагає розрізняти добро від зла. Тому Ісус говорить такі слова: «І поки я у світі – я світло світу» (Ів. 9,5). Христос є тим, хто відкриває людині значення терпінь, словом та прикладом вказує дорогу визволення з нього.
Нерідко терпіння та хрести є супутником життя і праведних, щоби їх випробувати у вірності. Праведник залишається праведником тільки тоді, коли серед терпінь залишається вірний Богові і не відвертається від Нього, і тоді, за перенесені хрести та терпіння, на них виявляються Божі діла.
Просімо Ісуса, щоби завжди перебував з нами: і в хвилинах радості. і в хвилинах смутку. Звертаймося до Нього у своїх молитвах та благаймо, щоб Він був дороговказом для нашого життя, щоби ми полюбили Його всім серцем і ніколи з Ним не розлучалися.
