Проповідь на 3 неділю по Зісланні Святого Духа

У словах сьогоднішнього Євангельського читання Господь попереджує нас, щоби ми не захоплювалися земними благами та матеріальними багатствами. Бо це перешкоджає нам думати про нетлінне Небесне Царство: серце захоплюється земним, очі засліплюються, розум темніє. І цю думку Христос так пояснює: «Світло тіла – око. Як, отже, твоє око ясне, все тіло твоє буде світле. А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде в темряві. Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то якою великою буде темрява!» (Мт. 6:22).

Один святий пише: «Око є світильником для тіла. Якщо воно здорове й чисте, то й усе тіло буде чистим та прекрасним. Якщо ж око хворе, то воно погано бачить і розрізняє предмети. Розум є світильником душі, якщо він є світлим та чистим, то розуміє та усвідомлює предмети, їхнє призначення та цінність й допомагає духовно розвиватися та зростати».

Христос закликає нас збирати собі скарби небесні, скарби духовні, скарби нетлінні, котрі приведуть нас до Вічного Життя із Ним. Він так переживає за кожного із нас, так нас любить, що продовжує навчати й пояснювати. Христос не перестає повторювати: «..не турбуйтеся вашим життям, що вам їсти та що пити; ні тілом вашим, у що одягнутись..» (Мт. 6:25). Не переживайте, не клопочіться, не думайте, а перекладіть усю свою надію на Господа, Який подбає про усіх вас.

І тут ми можемо неправильно зрозуміти Христа. Бо, на перший погляд, Господь бажає, щоби ми не захоплювалися тими земними речами, котрі не приведуть нас до Царства Небесного. А ми ж усвідомлюємо, що якщо не будемо працювати, то й не будемо нічого мати у житті, навіть елементарних речей. Проте річ тут і іншому: ми, як християни, повинні навчитися поєднати свою працю із тим, що нам потрібне та з тим, що є для нас таким необхідним у духовному житті.

Адже зовсім не гроші, будинки, машини, новітня техніка є об’єктами застережень Христа. Проблема в тому, що люди прив’язуються до речей і вірять, що володіння цими речами робить їх особливими. Христос застерігає нас, що речі роблять нас особливими лише в одному – вони відвертають людину від її істинної цінності в очах Божих і перетворюють людське життя на даремно витрачений час…

У Книзі Соломонових притч є чудові слова проте, як потрібно відноситися до своєї праці: «Піди до мурахи, лінивцю, подивися на дії її, і будь мудрим. Нема у неї ні начальника, ні приставника, ні володаря; але вона заготовляє влітку хліб свій, збирає під час жнив їжу свою. Або піди до бджоли і пізнай, яка вона працьовита, яку поважну роботу вона виконує; її труди вживають для здоров’я і царі і простолюдини; улюблена ж вона всіма і славна; хоч силою вона слабка, але мудрістю вшанована… Якщо ж ти будеш не лінивим, то, як джерело, прийдуть жнива твої; убогість же далеко втече від тебе» (Притч. 6:6-11).

Сьогодні ж, дорогі у Христі, я б попросив вас усіх глянути на наш прекрасний храм, зведений 200 років тому. Сюди ми приходимо – хтось щоденно, а хтось – щонеділі, щоби принести Богові свої молитви та свої болі, свій важкий труд та свої гіркі переживання. Сотні людей його розбудовували, прикрашали, оберігали і продовжують дбати про його велич та красу. Сотні людей приклали чималий свій труд, присвятили не один день свого життя, щоби ми із вами могли сьогодні тут молитися й прославляти Бога. Давно уже цих людей немає посеред нас, їхні імена забуті, але праця їхня продовжує жити посеред нас. Вони ж, отримавши скарб небесах, споглядають за нами з небес, радіючи, що наш храм став для них найкращою інвестицією у їх житті, яка дотепер приносить відсотки….

Тому не переживаймо завтрашнім днем, а правильно спрямуймо свої зусилля, свої сили, свою віру та любов на Бога й ближнього. Перебуваймо завжди у молитві, свідчимо свою віру, даруймо свою любов, з терпеливістю ставмося один до одного, щоби Царство Боже сіяло посеред нас.

Фото: Pixabay

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.