Зцілення згорбленої жінки

Проповідь на 27 неділю по Зісланню Святого Духа

Говорячи про хвору жінку, євангелист Лука підкреслює, що вона була недужа протягом 18 років. І не просто недужа, євангелист подає: «Була ж там одна жінка що її тримав дух у недузі вісімнадцять років: вона була скорчена й не могла ніяк випростатись» (Лк.13:11). Напевно, що цю жінку знали всі, хто приходив до тієї синагоги, про котру іде мова.

Що в українському селі, що в ізраїльському селі часів Ісуса, кожна людина є на виду. Практично всі про всіх все знають, тому всі присутні в синагозі знали, що це за жінка і як довго вона хворіла, як довго мучила її ця недуга.

В синагозі є людина, котра має керувати зібранням, слідкувати за порядком. Євангелист Лука цю людину називає просто – начальник синагоги. Всі зосереджені на Ісусі, бо євангелист зазначає, що Він: «…навчав в одній з синагог у суботу» (Лк. 13:10). Напевно, навіть не бажаючи того, Ісус вступав у конфлікт із фарисеями, садукеями чи, у нашому випадку, начальником синагоги. В той час первосвященика слідкували за кожним словом Ісуса та за кожним Його вчинком. Вони очікували зручного моменту, щоб Його схопити. І ось Ісус зцілює жінку, котра протягом 18 років була згорбленою і не могла випрямитися.

Одне слово, один дотик Ісуса і жінка зцілена. «Побачивши її Ісус, покликав і промовив до неї: «Жінко, ти звільнена від твоєї недуги». І поклав на неї руки й вона зараз же випросталась, і почала прославляти Бога. Тоді начальник синагоги, обурений, що Ісус оздоровив у суботу, озвався і мовив до народу: «Шість день є, коли маєте працювати; тоді, отже, приходьте й оздоровляйтесь, а не в день суботній» (Лк. 13:12-14).

Начальник синагоги почувається відсунутим на другий план. Хоча його слова не були напряму звернені до Ісуса, проте в цих словах ми відчуваємо гнів: «Шість день є, коли маєте працювати; тоді, отже, приходьте й оздоровляйтесь, а не в день суботній» (Лк. 13:14). Ісус зцілив цю жінку в суботу, а зцілення вважалося роботою. Відповідно, Ісус порушує Закон. На докір Ісус відповідає, посилаючись на їхніх Закон. Вчителі Закону осуджували жорстоке поводження із тваринами і Закон навіть не забороняв у суботу відв’язувати тварин, щоби їх напоїти. Ісус, ніби говорить, якщо відв’язуєте тварину та ведете на водопій, навіть у суботній день, то буде справедливим у Божих очах визволити цю бідну жінку від її немочі.

Цей євангельський уривок показує нам не просто зіткнення двох людей: Христа та начальника синагоги, але і двох різних поглядів на Бога.

Начальник синагоги, віруючий юдей, котрого поважали інші. Обурений діями Ісуса, він собі думав: «Хіба можна так нахабно зневажати Закон і Бога? Хіба не можна було почекати до заходу сонця і тоді зцілювати цю жінку?». У цьому він бачить богохульство, ганебний вчинок, котрий відбувся в його синагозі. В його розумінні Божі Заповіді перетворилися на закони, недотримання яких стягувало неминуче покарання.

Христос проповідував інше уявлення про Бога. У словах Ісуса відкривається Всевишній не як могутній цар, котрий карає своїх підданих за найменшу провину, але як люблячий Батько, який із розпростертими обіймами біжить назустріч блудному сину.

Із науки Спасителя виростає зовсім інше уявлення про Бога, людину та життя. Писання, заповіді, закони, традиції, правила – усе залишилося на своєму місці. Проте всі закони не мають цінності, бо вони дані людині й для людини. Закони дані для того, щоби вказувати на орієнтири та небезпеки. Проте над усіма законами є любов.

Ісус до начальника синагоги говорить: «Цю ж жінку, дочку Авраама, що її сатана зв’язав ось вісімнадцять років, не треба було від цих узів звільнити в день суботній?». І як він говорив це, усі противники його засоромились, а ввесь народ радів усім славним вчинкам, які він зробив» (Лк. 13:15-16).Те, що Ісус говорить – цілком зрозуміло: кожен відв’язує своїх домашніх тварин та веде їх до водопою, а тут йде мова про жінку, «дочку Авраама», котра була зв’язана сатаною.

Зціливши скорчену жінку, Христос називає її «дочкою Авраама». Все людство є скалічене, хворе та скорчене від тягарів гріхів та нагадує цю жінку, кота змогла розпрямитися, завдяки Божій волі. Те, що Ісус зробив для цієї жінки, він може це зробити для кожної людини.

Вчинок Ісуса показує нам, що в Божі плани не входить, щоби людина терпіла більше, аніж це є необхідно. Згідно юдейського Закону людині можна було надати допомогу в суботу, якщо її життю загрожувала небезпека. Якщо б Ісус відклав зцілення цієї жінки на інший день, ніхто б Його ні в чому не звинувачував. Проте Він співчуває цій нещасній та розуміє, що не слід продовжувати її терпіння ще хоча б на один день чи одну годину.

В нашому житті нерідко відбувається щось, але протилежне: ми маємо добру думку, благий намір зробити щось корисне, проте ми це все відкладаємо на пізніше.

Латинська приказка говорила: «Хто діє швидко, діє подвійно». Жодне корисне діло, коте ми можемо зробити сьогодні з любові до свого ближнього не слід відкладати на завтра.

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com