Проповідь на 7 неділю по Зісланні Святого Духа

Сьогоднішнє Євангеліє запитує кожного із нас про нашу віру: чи я вірю. «Чи віруєте, що Я можу це зробити?» (Мт. 9:28). Ми можемо відбути багато паломництв, проказати чимало молитов, відбути велику кількість постів, але чи, насправді, ми віримо, що Господь може це зробити? Господь запитує про нашу особисту віру, про наші особисті відносини із Ним. Христос не запитує про забобони, про якісь звичаї чи релігійні практики, про молитви, які ми молимось впродовж десятиліть, але Господь запитує про нашу віру.

Задумаймось, якою є наша віра. Можливо, нам сьогодні потрібно молитись: «Господи, примнож мою віру».

У Євангеліях ми знаходимо 7 різних епізодів, коли Ісус зцілює сліпих. У єврейській традиції оздоровлення сліпого означало про прихід месіанських часів. Саме Месія, прийшовши у наш світ, мав повертати зір сліпим. У пророка Ісаї ми читаємо: «Я поведу сліпих незнаним для них шляхом, спрямую їх невідомими їм стежками. Я перед ними темряву оберну на світло, криві дороги – на прості» (Ісаї 42:16).

Двоє сліпих, котрі ідуть вслід за Ісусом кричать: «Помилуй нас, сину Давидів!» (Мт. 9:27). Вони понад усе прагнули стати здоровими, вони прагнули бачити. Не знаємо, чи ця їхня сліпота була з ними від народження, чи вони свій зір втратили в наслідок якогось прикрого випадку або якоїсь хвороби, але вони щиро кричать: «Помилуй нас, сину Давидів!» (Мт. 9:27).

У своєму житті ми робили чимало поганих речей, бо вибирали зло, немовби були затуманені й засліплені, то чому ми не кричимо: «Помилуй нас, сину Давидів!» (Мт. 9:27). Помилуй нас, Ісусе Христе. Нам слід прислухатись і почути голос Ісуса, котрий запитує: « Чи ти віруєш». Проте ми маємо їх почути не так своїми вухами, як своїм серцем.

Євангелист Матей наголошує, що було двоє сліпих, у єврейській традиції, щоб якесь свідчення було правдивим, потрібно було як мінімум двоє свідків. Ми бачимо, що у Євангелії описані месіанські часи, а ці двоє сліпих розпізнають Месію. Книжники, фарисеї, садукеї не розпізнають Месію та є хтось, хто здатен Його розпізнати. У нашому житті теж приходить Христос та чи ми Його розпізнаємо, чи ми помічаємо присутність Бога у своєму житті, чи ми помічаємо присутність Бога у житті іншого. Можливо, навіть у житті того, хто є мені незручним, некомфортним. То чи я можу розпізнати Ісуса Христа в тому, хто мені не подобається, бо і він теж створений на подобу та образ Божий?

У сьогоднішньому Євангелії ми читаємо: «І коли він увійшов до хати, сліпці приступили до нього»  (Мт. 9:28). Нам слід увійти у молитовну близькість з Ісусом Христом: «Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату, зачини за собою двері й молись Отцеві твоєму, що перебуває в тайні, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі» (Мт. 6:6). Коли є вже цей діалог, коли вже є ця зустріч на площині сердець, тоді Христос запитує цих сліпих: «Чи ви віруєте». І ці сліпці, як відповідь на свою віру, чують: «Нехай вам станеться за вашою вірою!» (Мт. 9:29). Це саме сьогодні говорить Господь кожному із нас: нехай у нашому житті станеться за нашою вірою, але чи є в нас ця віра, чи ми віримо, чи ми довіряємо Богові.

«Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру?» (Лк. 18:8) – читаємо ми у Луки. Якою є наша віра? У Старому Завіті ми дуже часто читаємо, що праведник із віри буде жити. Чим тоді живе кожен із нас, якими є наші вчинки, що ми вибираємо у своєму житті, ми йдемо дорогою віри, чи дорогою власних уподобань? Ми бачимо, що Господь говорить: «За твоєю вірою», а тому, якщо щось у нашому житті валиться, йде не по тій дорозі, по якій прагне Господь, то це не лише тому, що це послідовність якихось подій. Це відбувається, тому що це послідовність моїх вчинків, послідовність того, що я обирав, свідчення того, що я не вибираю сторону Бога.

Господь на прощання говорить їм: «Глядіть, щоб ніхто не знав про це» (Мт. 9:30). Та, що ми бачимо? Вони йдуть і всім розказують про це чудо, що вчинив їм Ісус, вони йдуть і проголошують про це. Вони, ніби і роблять добру справу, бо розказують про Ісуса, та одночасно вони не роблять те, що хоче від них Господь. Вони чули, але не почули до кінця. Господь і від нас теж очікує конкретної відповіді на питання: «Чи я готовий піти слідом за Ісусом Христом?», але піти так, як цього хоче Христос, але не так як цього хочу я.

Чи ми віримо у Божу присутність у своєму житті, чи задумуємося ми коли-небудь над цим питанням? Чи насмілимось ми, навіть будучи у юрбі, посеред натовпу, кричати до Ісуса про помилування? Чи зможемо ми показати у своєму житті, серед інших людей та й іншим людям, свою віру. Ось ці питання сьогодні ставить нам недільне євангельське читання. Ці питання – це не є просто питання, це наше життя, яке ставить перед нами сотні інших питань, а відповідь на них ми зможемо знайти тільки у Бозі і тільки тоді, коли ми віримо, але чи у нас є ця віра?

Джерело: “Духовний Дзвін”

Фото ілюстративне – www.freepik.com

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *