Хабарництво ознаменувало початок Христових Страждань

«Хто з-між вас хоче стати великим, хай буде рабом усіх»
(Мт. 10,44).

Ісус Христос говорить про страшні речі, які мають з ним статись: видача первосвященникам, суд, вирок смерті, публічні насмішки і зневага, бичування і, зрештою, смерть. Цей ланцюг болючих і страшних подій, про які ми знаємо і вкотре впродовж великого посту пригадуємо, все ж розпочинається корупційним вчинком одного із найближчих апостолів – Юди Іскаріотського – того, кого Ісус після вибору дванадцятьох називав «Братом» (Мк. 3:34).

Не знаємо достеменно, які цілі переслідував Юда. Можливо, побачив легкий спосіб трохи підзаробити. 30 срібних шеклів, про які йдеться в євангельських оповідях, дорівнювали за вартістю 120-ти римським динарам. Це мінімальна сума, яку міг заробити тогочасний римський солдат за чотири місяці своєї служби. За динар, як кажуть довідники, можна було купити невелику вівцю або 12 великих буханок хліба. Цілком ймовірно, що це бажання легкої наживи і спонукало Юду шукати первосвящеників одразу ж після мирування жінкою Ісуса Христа у Витанії: «Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників, і сказав: Що хочете дати мені, і я вам Його видам? І вони йому виплатили тридцять срібняків. І він відтоді шукав слушного часу, щоб видати Його» (Мт. 26:14-15).

Євангелист Іван трохи більше говорить про спосіб життя Юди, називаючи його злодієм: «Чому не продано це миро за триста динаріїв і не роздано бідним?» Сказав же так не тому, що піклувався про бідних, але тому, що був злодій: із скарбнички, яку тримав при собі, крав те, що туди вкидувано» (Ів. 12,5-6). Якщо так, то мотив його вчинку цілком зрозумілий – вкрасти, щоб отримати якомога більше.

Тим не менш, ким би Юда не був – грошолюбцем, злодієм, провокатором, який, можливо, своїм вчинком хотів спровокувати Христа до якихось радикальних дій проти системи, – його таємна змова з первосвященниками є яскравим виявом корупції, адже йдеться про переслідування своїх цілей, використовуючи іншого чи інших як засіб для свого задоволення. В реаліях сьогодення нам не складе ані найменших зусиль промовити вголос кілька імен тих, кого називаємо корупціонерами, грошолюбами, казнокрадами тощо. Однак, корупція – це не тільки тема про гроші. Такі явища як вирішування справ за допомогою особистих зв’язків чи неофіційних домовленостей, особливі преференції високопосадовців до своїх родичів та знайомих, прийняття рішень виключно на свою користь чи вигоду тих, хто мені подобається та багато інших подібних є корупційними в найчистішому вигляді, адже йдеться про перекручення правосуддя, нечесну мету чи нечесні засоби для досягнення навіть доброї мети. Використання будь-яких корупційних технологій є морально неприпустимим, адже в той же час здійснюються злочини проти людської гідності та суспільної справедливості.

Юда своїм вчинком вершив долю іншої людини. Подібно і всі ті, хто узалежнений від гріха корупції, піддаються спокусі ставати вершителями доль інших людей за допомогою впливових речей: грошей, домовленостей, влади. Тим самим, корупціонер, а не справедливість, вирішує, хто виграє в судовій справі, а хто програє, хто отримає медичну допомогу, а хто обійдеться, кому вдасться отримати пільги, а кому – ні. Подібних ситуацій можна назбирати доволі багато, де не панує чесність і справедливість, а вплив мають «вельможі» і «князі народів».

Що слід зробити, щоб ця проблема зникла з нашого суспільства? Найперше – зрозуміти, що корупція дорого коштує як для всього людства, так і для самої особи корупціонера. Слід почати із змін у своєму серці – викоренити бажання мати контрольовану владу над усім і позбутись егоїзму.

Що може спонукати людину зробити в собі такі зміни? Та сама сила, котра спонукала Павла зректися фарисейства і стати відважним послідовником Ісуса Христа – живе і діяльне Боже Слово, яке «проходить аж до розділу душі й духа, суглобів та костяного мозку, і розрізняє чуття та думки серця». (Євр. 4,12). У сьогоднішньому Євангелії Христос дуже чітко говорить: «Не так воно хай буде між вами, але хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою, і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх». (Мт. 10,44-45) Ісус Христос сам показав приклад такого стилю життя, адже «применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги… подобою явився як людина, він понизив себе, ставши слухняним аж до смерті, смерті ж хресної» (Фил. 2,7-8). Ціна, за яку його було видано – 30 срібняків – ціна, за яку в його час можна було купити раба. Зрештою, Він сам визнавав, що «прийшов не на те, щоб йому служити, лише щоб [самому] служити й віддати своє життя як викуп за багатьох» (Мт. 10,25). За це смирення «Бог його вивищив і дав йому ім’я, що понад усяке ім’я, щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею, і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця». (Фил. 2,9-11)

Для нас бути «рабом усіх» не означає бути підневільним чиїмось примхам, забаганкам чи працювати виключно на когось. Бути слугою всіх – це перш за все бути свідомим, що ми живемо в суспільстві, в якому всі довкола мають однакову людську гідність, право на гідне життя, на справедливу оплату праці, на справедливі і непідкупні суди, на належну медичну допомогу без «грошових подяк», на якісну і непідкупну освіту та інші соціальні умови, які мали б робити наш побут справедливим і комфортним. Жити чесно і прозоро, сумлінно виконувати свої професійні обов’язки, поважати права і свободи інших – ось що значить «бути слугою для всіх».

Завжди пам’ятаймо про жертву Христа, який ціною пролитої крові подав приклад ідеального життя в суспільстві і суспільного служіння. Нехай слова сьогоднішнього Євангелія збудять в нас іспит сумління і жаль за вчинені нами несправедливості, а його Кров змиє всі “мертві вчинки” і викоренить будь-які прояви лихих думок і вчинків із наших сердець.

Папа Франциск про корупцію:

«Корупція — не дія, а конкретний стан, особистий і соціальний стан, у якому звикають жити. Кожна соціальна корупція—ніщо інше як наслідок скорумованого серця. Не існувало б корупції без скорумпованих сердець: “Те, що виходить з людини, – те осквернює людину. З нутра бо, з серця людини виходять недобрі намисли, розпуста, злодійство, вбивство, перелюби, загребущість, лукавство, обман, безсоромність, заздрий погляд, наклеп, бундючність, безглуздя. Уся ця погань виходить із нутра й осквернює людину» (Мр 7,20-23).

Ми повинні пам’ятати, що корупція, хоча й нерозривно пов’язана з гріхом, дечим від нього відрізняється. Корупція—це занепад, до якого приводить гріх. Скорумпована особа не помічає власного стану занепаду. Це відбувається, як із поганим запахом з рота: важко, щоб той, хто його має, відчував той запах. Натомість інші відчувають і тому повинні йому про це сказати. Звідси випливає, що скорумпована особа навряд чи зможе вийти з цього стану завдяки власним докорам сумління. Варто ствердити, що гріх можна пробачити, занепад же пробачити не можна. Занепад більш ніж прощати, треба лікувати. Він як одне з тих захворювань, якого соромляться і намагаються приховати, і йогоприховують доти, доки більше неможливо утаїти його проявів.

Скорумпована людина завжди старається показати себе пристойною: Ісус назве побіленими гробами тих, хто належав до одного з найбільш скорумпованих верств Його часу (пор. Мт 23,25-28). Корумпований плекатиме, аж до витонченості, добрі манери, щоб могти приховати свої погані звички. Скорумпована особа має потребу виправдовувати себе саму, навіть не помічаючи цього.

Господь рятує таку особу через випробування, які зароджуються із ситуацій, яких неможливо уникнути (хвороби, втрата багатства, близьких і дорогих осіб тощо) і саме вони є тими, що розбивають шкарлупу корупції, відкриваючи доступ благодаті. Тільки тоді людина може бути оздоровленою.»

Із книги папи Франциска «Зцілитися від корупції»

Джерело: КОМІСІЯ УГКЦ СПРАВЕДЛИВІСТЬ І МИР

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com