Вигнання Адама та Єви з раю

В Божому творінні людина займала особливе та унікальне місце. Вона була створена для вічного щастя з Богом. Оселивши її в раю, в прекрасному саду, Бог дав їй заповідь: порати та доглядати його.

Для цього людина отримала великі можливості та повноваження. Цілий світ з радістю корився їй. Дикі тварини не могли їй нашкодити, а різноманітні мікроорганізми не викликали в ній хвороб, вогонь не міг обпалити її, вода не могла втопити, земля не могла поглинути в свої провалля.

І тільки одну заборону людина отримала від Бога: «З усякого дерева в саду їстимеш; з дерева ж пізнання добра й зла не їстимеш, бо того самого дня, коли з нього скуштуєш, помреш» (Бут. 2:16-17).

І ось саме цю одну-єдину заборону людина порушує в райському саду. Людина, в котрої було все, вирішує, що для повного щастя їй залишається вчинити ще й те, що було заборонено.

І стається в райському саду найстрашніше, що тільки може відбутися між люблячими істотами, котрі довіряють одне одному. В райському саду відбувається те, що повториться через багато століть, але уже в Гетсиманському саду, коли Юда приведе натовп озброєних воїнів, щоби арештувати Ісуса.

В раю відбулася зрада. Людина зрадила свого Творця, коли повірила в слова змія та вирішила жити виключно власною волею. Людина зрадила не тільки свого Творця, але вона навчилася зраджувати найближчих та дорогих людей, коли звинуватила жінку в особистому гріху. Людина зрадила саму себе. І відвернулася від доброї волі свого Бога, прийнявши злу волю вбивці-диявола.

Ось, що саме відбулося в райському саду. І ця найстрашніша подія торкається життя кожного із нас.