Біблія про добробут та багатство

Немає такої людини на землі, котра не бажала б щастя, добробуту для себе, своєї сім’ї, друзів, близьких та рідних. Інколи це щастя вбачається у нагромадженні великого багатства. Багатство вимірюється великою кількістю маєтків, володінням землею, робітниками, слугами та грошима.

Людина забуває, що всіма цими багатствами володіє тільки один Бог, бо Він – Творець всього, і Він через Своє Слово нікому не обіцяв багатства.

Найбагатшою людиною в Біблії є правитель Ізраїльського царства, Соломон (874-796 до н.е.), який просив у Бога тільки мудрості, щоби провадити своїм народом, а зовсім не багатства та слави.

 «Соломон відповів: «Ти зробив твоєму рабові, моєму батькові Давидові, велику ласку за те, що він ходив перед тобою по щирості, по справедливості й правотою серця. Ти зберіг йому цю велику ласку й дарував йому сина, щоб сидів на його престолі, як воно і є нині. А тепер, Господи, мій Боже, ти зробив царем раба твого замість батька мого Давида; та я ще дуже молодий, не знаю, як поводитися. Раб твій обертається серед народу, що ти вибрав, такого великого народу, що його за многотою не можна ні злічити, ні порахувати. Тож дай рабові твоєму розумне серце, щоб він судив твій народ та розбирав між добрим та лихим, бо інакше хто зможе правити тим великим народом». Вподобав Господь, що Соломон просив цього» (І Цар. 3:6-11).

Проблема багатства полягає не в тому, щоби стати багатим та досягнути його своєю працею, а в тому, що багатство найчастіше перетворюється на ідола, якому людина присвячує все своє життя. Багатство саме по собі не є ані чеснотою, ані гріхом, а ось відношення людини до нього може стати і гріхом, і чеснотою.

Біблія проти нагромадження багатств.

«Горе тим, що додають дім до дому та прилучують поле до поля, так що нема більш місця, і що живуть самі одні серед країни!. Ось як у мої вуха Господь сил поклявся: «Оті доми численні опустіють, доми великі й пишні будуть без мешканців». Десять паїв у винограднику дадуть лише барильце, а хомер зерна вродить ледве ефу» (Іс. 5:8-10).

«Нумо тепер, багаті! Плачте, ридайте над злиднями, що вас спіткають. Багатство ваше зігнило, одежу вашу міль поїла. Золото ваше та срібло поіржавіло, а їхня іржа буде проти вас свідчити й поїсть, наче вогонь, ваше тіло. Ви назбирали собі скарбів за останніх днів. Ось затримана вами платня робітникам, що жали ваші ниви, кричить, і голосіння женців дійшло до Господа сил. Ви на землі розкошували та жили у розпусті, наситилися досхочу за дня різанини» (Як. 5:1-5).

«Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує. Не можете Богові служити – і мамоні. Ось чому кажу вам: Не турбуйтеся вашим життям, що вам їсти та що пити; ні тілом вашим, у що одягнутись. Хіба життя не більш – їжі, тіло – не більш одежі?» (Мт. 6:24-25).

«Постійні спори людей із зіпсованим розумом та позбавлених правди; гадають бо, що побожність то засіб зиску. Великий це зиск – побожність, вона бо дає вдовілля. Ми бо не принесли на світ нічого, та й винести нічого не можемо» (І Тим. 6:5-7).

«А маючи поживу та одежу, цим будемо вдоволені. А ті, що хочуть багатіти, впадають у спокусу та в тенета, і в безліч бажань безглуздих та шкідливих, що штовхають людей у прірву та погибель» (І Тим. 6:8-9).

«Бо знайте, що жадний розпусник чи нечистий, чи захланний, що є ідолослужитель – не матимуть спадщини у Христовім і Божім царстві» (Еф. 5:5).

«Нумо тепер ви, що говорите: «Сьогодні або завтра ми підемо в те місто й перебудемо там рік, і будемо там торгувати й гроші заробляти». Ви, що не відаєте, що буде взавтра! Яке бо життя ваше? Ви – пара, що з’являється на хвильку і зникає по тому. Чому б вам радше не сказати: Коли на те Господня воля, будемо жити, і це чи те робити. Тепер, ви хвалитеся у хвастощах ваших. Усяка така хвальба – погана. Хто, отже, знає добро чинити, а його не чинить, – гріх тому!» (Як. 4:13-17).

«У вашій поведінці не будьте грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте, сам бо говорив: «Я тебе не зоставлю, я тебе не покину» (Євр. 13:5).

«Бо корінь усього лиха – грошолюбство, до якого деякі вдавшися, від віри відбились і прошили себе численними болями» (І Тим. 6:10).

«Глядіть і бережіться всякої зажерливості, бо не від надміру того, що хто має, залежить його життя» (Лк. 12:15).

«Господь мертвить і оживляє, він зводить до Шеолу і наверх виводить. Господь робить убогим і багатим, принижує, але й підносить угору. Він піднімає нужденного з пороху вгору, підносить бідного з грязі, щоб його з князями посадити і дати у спадщину престіл слави, бо Господні – землі основи, і він на них світ поставив. Він оберігає кроки своїх вірних, а нечестиві в темряві замовкнуть: не силою ж бо горуватиме людина!» (І Сам 2:6-9).

«Бачив я ще й іншу марноту під сонцем. Людина собі самотня, нікого другого не має; ні сина в неї, ані брата, а праці її нема краю, очі її не насичуються багатством. Для кого я працюю та позбавляю себе щастя? Це теж лиш марнота й лихий клопіт» (Проп. 4:7-8).

«Є наболіле лихо, що я бачив під сонцем: багатство, що зберігається власником йому ж на шкоду. І пропадає те багатство через якусь лиху пригоду, і як народжується в нього син, не має він у руках нічого. Як вийшов з лона матері своєї нагий, так і повернеться; нічого не візьме за свою працю, щоб понести в руці з собою. Це теж болюче лихо: яким прийшов, таким і відійде! Яка ж йому користь, що працював на вітер?» (Проп. 5:12-15).

«Хто на багатство покладається, той упаде; а праведні, як листя, будуть зеленіти» (Прип. 11:28).

«Добре ім’я ліпше, ніж великі багатства, а доброзичливість – ніж срібло та золото» (Прип. 22:1).

«А той, хто прийняв його між тернину, це той, хто слухає слово, але турботи цього світу та омана багатства заглушують те слово, і воно не приносить плоду» (Мт. 13:22).

«Багатим у цьому світі накажи, щоб не неслись думками вгору та не надіялися на нетривке багатство, лише – на Бога, який щедро дає нам усього для вжитку; щоб добро чинили, багатіли добрими ділами, були щедрі, ділилися радо і тим робом збирали собі скарб – добру підвалину на майбутнє, щоб осягнули життя правдиве» (І Тим. 6:17-19).

«Отож не турбуйтеся, промовлявши: Що будемо їсти, що пити й у що зодягнемося?. Про все те побиваються погани. Отець же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне» (Мт. 6:31-32).

«Уповають на свої достатки, і хваляться своїм багатством превеликим? Таж ніхто не може викупити себе самого, не може дати Богові ціну за себе. Занадто дорогий бо його душі викуп, і вистачити він ніколи не може так, щоб він жив повіки й не бачив могили ніколи. Бо ж бачить він, що мудрі умирають, однаково і дурень і безумний гинуть і свої багатства іншим залишають. Могили – домівки їх повік, їхні житла від роду й до роду, хоч вони й називають країни своїми іменами. Таж людина в багатстві не звікує, подібна до скотини, яка гине. Така дорога тих, що нерозумно на себе покладаються, і такий кінець тих, що милуються з свого щастя. Ведуть їх, як отару, до Шеолу; смерть пасе їх, і справедливі панують над ними. Скоро їхня постать зникне, – Шеол домівкою їм буде. Але Бог визволить мою душу з руки Шеолу, він мене прийме до себе. Не лякайсь, як хто розбагатіє, коли побільшиться пишність його дому. Бо, як помре, нічого не візьме з собою; багатство його з ним не зійде. Хоч він і благословляв себе за життя свого. – хвалитимуть тебе, що дбав за себе, – та все ж таки він піде до роду батьків своїх, що не побачать світла вже ніколи. Чоловік, що живе в багатстві нерозумно, подібний до скотини, яка гине» (Пс. 49:7-21).

В останні часи люди будуть прагнути отримати від Бога багатства, не думаючи, що воно може принести шкоду та нещастя. Ісус прийшов на землю не щоби принести та подарувати людям багатство. Він прийшов, щоби спасти від гріхів, байдужості та відкрити дорогу до Небесного Царства. То ж пам’ятаймо Його святі та могутні слова: «Беріть хрест свій і йдіть за Мною» (Лк. 9:23).

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *