Яка їжа існувала в біблійні часи

eda_BibliiІзраїльтяни не використовували цукор. Замість нього споживали мед диких бджіл (пор. І Цар. 14,25-27, Суд. 14,8). «Медом» називали також сироп, який варили із фініків та плодів рожкового дерева.

Вином, яке було змішане із оливковою олією, обробляли рани (пор. Лк. 10,34).

На Святій Землі в біблійні часи: фіги, фініки, оливки, виноград, пшениця, ячмінь та гранат – це рослини, плоди які використовували в раціон місцевих жителів.

Апіціуса Това змогла відтворити рецепти блюд біблійного періоду. Одним із найдревніших блюд був «ашішім» – блінчики із подріблених бобів червоної чечевиці та зерен кунжуту, политі медовим сиропом. Цей десерт їли при дворі царя Соломона, про нього знаходимо згадку і в Пісні Пісень.

Використання в їжу сирого зерна відбувається і в наші дні в Палестині. Сучасні араби часто зривають вершки рослин, труть їх в руках та їдять.

Жарене зерно –  ще один вид їжі, яку часто їли в біблійні часи. Ця їжа готовилося із зерна пшениці, яка ще не до кінця доспіла. Його жарили в сковороді чи на залізному блюді.

В біблійні часи, крім пшениці та ячменю, вирощували ще й просо та спельту. Використовували переважно пшеницю, бо ячмінь вважався їжею для бідних. Спельта була нижчим сортом пшениці.

В окремих  місцевостях Палестини хліб наскільки почитали, що люди не вставали вітати гостя, якщо в той час вони ламали хліб. Гість повинен був почекати, поки вони закінчать. Все, що стосувалося хліба: від посіву зерна і до його випічки, здійснювалося в ім’я Бога.

На Сході існує традиція переломлення, а не нарізки хліба. Різати хліб означало руйнувати життя. Так як Христос переломлював хліб під час Вечері Господньої, то значення «переломлення хліба» стало використовуватися у відношенні до Причастя.

Випікали хліб продовж 4 годин, бо спочатку зерна пшениці чи ячменю спочатку потрібно було перемолоти на муку, а вимішене тісто повинно було піднятися без дріжджів.

Пекли хліб по-різному. Викопували в землі яму та розводили в ній вогонь. Коли всі дрова згоріли, золу забирали і ліпили по краям ями, котра від вогню була дуже гарячою, плоскі коржі із тіста. Іноді хліб випікали на розжареному камінні чи на широкій, але не глибокій глиняній мисці, котру верх дном клали на вогонь.

В Палестині часто робили тимчасові пічки, тому що люди час-від-часу кочували з місця на місце. Зазвичай, такі пічки робили із глини, вони були досить вигідними під час випічки хліба. Студенти-християни із «William Jessup» змогли відтворити таку піч.

В найбагатших домівках знаходилися глиняні духовки, які зовнішньо були схожі на бджолиний вулик. В нижній частині духовки розводили вогонь, а в верхню поміщали хліб.  Широко використовувалися піджарені на металічному противні молоді хлібні зерна. До свят готували тістечка та печення.

Найбільш розповсюдженими в біблійні часи були боби та чечевиця. Ісав продав своєму брату первородство за юшку із чечевиці.

Із фруктів в їжу використовували виноград та оливки, котрі вживали свіжими та в засушеному виді – ізюм (пор. І Цар. 25,18) чи давили вино. Гранати вирощували для соку.

Смокви згадуються в Біблії дуже часто. За рік із дерева збирали три врожаї. Не дивлячись на незвичайний смак та соковитість, ранні смокви довго не зберігалися, проте пізні смокви сушили і зберігали у в’язках. Використовували смокви також і в медицині.

В біблійні часи їжу подавали на стіл. Окремих тарілок для кожного не було. В Біблії говориться, що Гедеон поклав м’ясо в корзину, а бульйон налив в горщок. М’ясо, як правило, їли руками.

Хліб випікали кожного дня. Спочатку жінки відділяли зерна ячменю чи пшениці від зерен бур’янів. Потім зерно мололи. В ранню епоху його розтирали камінням, пізніше мололи за допомогою двох жорен, один з яких стояв непорушно, а інший – обертався по своїй осі. Потім вимішували тісто, добавляючи в муку воду чи оливкову олію.

Миття рук також відігравало велику роль в ізраїльтян. Вони уважно слідкували за цим під час кожного прийому їжі. Воду лили на руки, які тримали над умивальницею. Така необхідність виникала тому, що євреї не користувалися столовими приборами. Єлисей лив воду на руки Іллі (пор. 4Цар. 3,11). Це робили слуги.

Їжу споживали на килимах, які стелили на землю чи за низькими столами.

Молитву подяки складали після їжі. В книзі Второзаконня знаходимо: «…там матимеш що їсти і благословитимеш Господа, Бога твого, за добрий край, що його він тобі дав» (Втор. 8,10). Це проказував один чоловік, а всі інші говорили тільки «Амінь».

В селянському домі трапези були досить простими. Сніданку в них не було, споживали їжу нашвидкуруч шляхом на роботу. Всередині дня їли хліб із оливками. Вечором подавали овочеве пюре. Замість ложок були куски хліба, які мокали в спільний казан. Якщо в будинку були поважні гості, то в горщик з овочами могли покласти м’ясо. Їли, сидячи на підлозі.

В багачів все відбувалося по-іншому. В новозавітні часи за обідом гості лежали на своїх ложах, які з трьох сторін знаходилися біля квадратного столу. Їжа, на відміну від одноманітної їжі бідняків, була різноманітною.

Кочівники завжди запрошували гостей на три дні та чотири години (ні більше, ні менше): саме цього часу було достатньо, щоби мандрівник підкріпився та відпочив. Харчувалися вони переважно хлібними коржами та молоком.

Прості люди м’ясо їли дуже рідко. Часом вони заколювали вівцю чи козу, щоби нагодувати гостя. Знатні люди могли дозволити собі телятину чи яловичину.

В Галилейському та Середземному морі ловили рибу. Часто її готували на вугіллі. Рибу також сушили – так було зручно брати її з собою в далеку дорогу. В Єрусалимі були Рибні ворота, тому що недалеко торгували рибою.

Приправами для їжі були: кріп, м’ята, кмин, листки гірчиці та рути. Дуже часто використовували сіль. В Мішні знаходимо ще й перець. Для доброго апетиту використовували каперси.

Мед вважався дивовижною їжею та був дуже цінним.

Переклад з російської: http://mirvam.org/2016/01/08/kakoj-byla-eda-v-biblejskie-vremena/

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com