Мій володар… повелів мені сказати

koniВідправив якось один цар гінця до царя сусідніх земель.

Гонець запізнився і, швидко вбігши в тронну залу, задихаючись від швидкої їзди, почав виказувати побажання свого володаря:

– Мій володар… повелів вам сказати, щоби ви дали йому… білого коня із чорних хвостом… а якщо ви не дасте йому такого коня, то….

– Не хочу більше такого чути! – перебив цар засапаного гінця. – Перекажи своєму володарю, що в мене немає коня такої масті, а якщо б і був, то….

Тут він зупинився, а гонець, почувши такі слова, налякався і побіг із палацу. Він скочив на коня і чимдуж помчався назад, щоб переказати своєму володарю про таку грубу відповідь.

Вислухавши відповідь, цар дуже розсердився і об’явив сусідньому цареві війну.

Довго йшла війна, багато крові було пролито і земель спустошено. На кінець обидва царя, витративши свою казну і військо, згодилися на перемир’я, щоби обсудити свої претензії один до одного. Коли вони почали переговори, то другий цар запитав першого:

– Що ти хотів сказати своєю фразою: “Дай мені білого коня з чорним хвостом, а якщо не даси, то…”?

– “… пішли коня іншої масті”, – продовжив цар. – Ось і все, про що я тебе просив. А ти, що хотів сказати своєю грубою відповіддю: “Немає у мене такого коня, а якщо б і був, то…”?

“… неодмінно послав би його в подарок моєму доброму сусіду”, – відповів другий цар.

***

Умій слухати; навіть маленька нетерпеливість може привести до великих неприємних наслідків.

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com