Зіслання Святого Духа

504 липня 1776 року у Філадельфії було підписано «Декларацію про незалежність Сполучених Штатів», а разом із цим розпочалось своєрідне протистояння між рабовласницьким півднем та прихильниками вільної праці на півночі пізніше це протистояння привело до Громадянської війни. За дивним збігом обставин король Англії Георг ІІІ у своєму щоденнику написав: «Сьогодні не відбулося нічого важливого».

В день П’ятидесятниці, 30 року після Різдва Христового, послідовники Ісуса, що були зібрані в Єручалимі одержали силу Святого Духа. На кожного із 120 учнів Христа зійшов Святий Дух, у вигляді вогненних язиків полум’я. Апостоли, зміцнені силою Святого Духа, звільнилися від всякого людського страху і почали сміливо і відкрито проповідувати Євангеліє, науку Ісуса Христа, словом і ділом свідчити свою віру і любов у Христа, нести людям новий образ Бога, Бога, котрий є близький до людини. Та, на жаль, ця подія для істориків залишилася непомітною. Ні один із істориків сучасності про цю подію не залишив жодного запису.

Що собою уособлюють перші Христові учні? Звичайно, що ми про них багато читали та чули із євангельських розповідей. Це були прості люди, які не мали жодних особливих дарів чи заслуг. Їхній гурток складався із різноманітних людей: кілька рибалок, домогосподарок, селян та митаря. Проте із цього гуртка менше, ніж за 300 років християнська Церква стала офіційною релігією Римської імперії, а сьогодні вона нараховує понад мільярд вірних.

Святий Дух і в наш час діє у світі. Через Таїнство Миропомазання Він сходить на кожну людину. Саме Святий Дух є Творцем та Життєдавцем в людині, як про це говорить Святе Письмо: «Дух Божий творив мене, і подув Всесильного мене оживлює» (Йов. 33,4).

Дух Господній наповнив усю Вселену і в усьому творінні Він діє, все Він просвічує і всім володіє. Тому пророк молиться до Нього та просить Святого Духа: «Не відкидай мене від обличчя твого, духа твого святого не відбирай від мене» (Пс. 51,13).

Цей Дух є творчою силою, Він перебуває скрізь та все обіймає, як про це пророк говорить: «Куди мені піти від духу твого? Куди мені втекти від обличчя твого? Зійшов би я на небо – ти там єси, ліг би я у Шеолі – і там ти. Взяв би крила зірниці, осівся б на край моря, – і там рука твоя мене б водила, і твоя десниця мене б тримала» (Пс. 139,7-10).

Святий Дух обдаровує нас великими дарами. Саме про них пише апостол Павло: «Плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість» (Гал. 5,22-23).

У сьогоднішній день, кожен із нас може роздумати над конкретними плодами Святого Духа. Кожен, хто сьогодні присутній у Храмі, слухає різні уривки Євангелія і проповіді, можливо, навіть читає Святе Письмо вдома повинен запитати себе: який же вплив мають на мене ці слова, який сенс вони закладають у моєму житті? На жаль, у своєму житті ми іноді більш прив’язані до людських звичаїв та вірувань. Нерідко ми більше віримо звичаям, ніж особі Бога.

Якщо ми йдемо у Божий Храм та покладаємося на людське, то ми глибоко розчаруємося. Хто шукає людських звичаїв, той неодмінно їх знайде. Хто шукає зовнішньої краси, той отримає бажане. Проте той, хто шукає Бога, Дух Божий, той знайде Бога, а не людину.

Ми маємо пам’ятати, що шукаємо сили Божої, молимося до Святого Духа: «Прийди та вселися в нас». Якщо ж будемо покладатися тільки на власні сили, то ми приречені на поразку. Якщо поглянемо на хід історії Церкви, історію людства, то можемо помітити цікаву закономірність: якщо покладатися на людські таланти, здібності, то в результаті у нас попереду не буде надії.

Дух Божий провадить кожного із нас, кожним опікується, якщо ми хоча зрідка будемо звертатися із щирою молитвою до Бога, тоді на хвилинку відчуємо Його благодатний дотик.

Якось двох робітників засипало в шахті. Чоловіки у темряві намагалися віднайти вихід. Вони зневірилися, кричали, кликали на допомогу, падали на землю. Проте раптом один сказав: «Зачекай! Заспокоймося, помолимося, зберемося із силами та прислухаємося чи не чути десь вітерця!». Коли вони заспокоїлися, почали прислухатися, то зразу ж відчули, що звідкіля дме легкий вітер, отже, там знаходиться вихід. Вони пішли у той бік і знайшли отвір, через який врятувалися.

В І Книзі Царів описується зустріч пророка Іллі з Богом: «Господь сказав йому: «Вийди, встань на горі перед Господом.» І ось прийшов Господь. Великий, потужний вітер, що розривав гори й трощив скелі, йшов перед Господом; та не у вітрі Господь! Після вітру стався землетрус, та й не у землетрусі Господь! По землетрусі – вогонь, та не й у вогні Господь! Після вогню – тихесенький, лагідний вітрець» (І Цар. 19,11-12). Бачимо, що Ілля відчув Бога у легкому лагідному вітерцю.

Так само і нам слід зупинитися у круговерті та гомоні сучасного життя та прислухатися до Святого Духа. Які б не траплялися у нас гріхи та труднощі – не потрібно зневірюватися. Зупинимося, помолимося, зосередимося, прислухаймося – звідки кличе нас Дух Божий?

Він кличе нас туди, де на нас чекає спасіння, де для нас приготоване Царство Небесне. Він обіцяє, що вчинить нас Синами Божими через силу Святого Духа. Амінь.

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com