Пам’ять Василія Великого

 Христос рождається! Дорогі брати і сестри, сьогодні наша Церква святкує обрізання Господа Ісуса Христа. За старозавітним законом Дитятко приносять до первосвященика, щоб той вчинив над ним обряд обрізання і надав Йому ім’я, бо так велить закон. При здійсненні цього обряду Богонемовляті було дане ім’я Ісус, згідно з волею Божою, яку возвістив Архангел Гавриїл у день Благовіщення. Святе Євангеліє про це так говорить: “Як сповнились вісім днів, коли мали обрізати хлоп’ятко, назвали Його Ісус — ім’я, що надав був ангел, перше, ніж Він почався у лоні” (Лк. 2,21). Сам восьмиденний Спаситель для нас є глибоким знаком присутності вічного Бога. Сьогодні ми бачимо, що Той, Кого колись знайшов Авраам, як невидимого вічного Бога, сьогодні є між нами, як маленьке Дитя, Якому недаремно сьогодні дають особливе ім’я – Спаситель. Той, Кого шукали здавна люди, щоби знайти вічне і бути причасником спасіння, Той Спаситель є сьогодні між нами. Вічне стає доступне нам сьогодні, у дочасності.

Також ми сьогодні святкуємо пам’ять великого отця і учителя Церкви, святого Василія Великого. Він – це безстрашний визнавець й оборонець святої віри. Святий Василій ревний апостол живого слова. Проповідь у його часи була дуже важливим, могутнім і майже єдиним чинником у навчанні святої віри. Святий Василій — це проповідник і бесідник з Божої ласки, його слово палке, вогненне, поривисте.

Ціле його життя було єдиним пошуком – пошуком вічного Бога. Його особа незвичайна, велична, світла та гідна подиву. Він не тільки аристократ за походженням, а й аристократ духу, характеру, науки і святості. Печать його глибокої віри, героїчної любові до Бога і ближнього, науки і святості спочиває на цілій Христовій Церкві, на монашому житті нашого народу.

Також сьогодні, дорогі брати і сестри, ми залишаємо Старий Рік з його споминами і починаємо Новий з його надіями і сподіваннями. Минуле нам відоме і не можемо більше його змінити. Воно вже належить до історії, особистої чи народної. А майбутнє повністю відкрите. Що буде завтра нічого з певністю не можемо сказати. У світлі нашої християнської віри, яке ми переживаємо під час Божественної Літургії, минуле ми переживаємо тепер у спомині, і за все, що сталось в людській історії і в нашому життєвому досвіді, складаємо подяку Господу Богу. Майбутнє вже переживаємо тепер, бо на Божественній Літургії вже є учасниками майбутніх благ. З нами молиться ціле небо, у присутності Пресвятої Тройці, Богородиці, Ангелів, пророків, усіх святих, і тих усіх, що випередили нас у житті.

Відколи у нашому земному житті, все пливе, міняється, і ми рахуємо літа та старіємося, і вже очікуємо відхід з цього світу, то в духовному вимірі, у світлі віри, ми зближаємося до остаточного посідання та до остаточної зустрічі з Господом, якого ми за життя шукали вірою.

Маємо перед нами море свідків віри, між ними великих Учителів і Отців Церкви, як Святий Василій Великий, який ставить перед нами ідеал досконалого християнина, для якого найвище правило життя є Слово Боже, Святе Євангеліє, яке треба слухати, засвоювати і ним жити.

Дорогі в Христі брати і сестри! Нехай наш Божественний Спаситель за молитвами святого отця нашого Василія Великого допоможе нам у нашому сучасному пошуку і у сучасному нашому християнському житті. Амінь.

Христос рождається!