Проповідь на свято Андрія Первозваного

Апостол Андрій походив із міста Витсаїди. Разом із своїм братом Симоном він займався риболовством і не відзначався високим рівнем освіти чи знанням іноземних мов. Та, незва­жаючи на неосвіченість, Андрій відчував спрагу до святості та Божої мудрості, яких неможливо навчитися тільки з кни­жок. Він прагнув глибокого пережиття особистої зустрічі з Богом і мріяв про досвід спілкування з обіцяним Месією, прихід якого провіщали пророки. Саме тому, Андрій, не вагаючись, став одним із учнів Івана Хрестителя і з радістю слухав кожне його слово про покаяння і наближення Царства Небесного.

Спілкування Андрія з Христом – один із найдраматич­ніших і найглибших за духовним змістом уривків Єванге­лія. Христос перший звертається до Андрія з простим, але разом із тим дуже багатозначущим запитанням: “Чого шукаєш?..” (Ів. 1, 28).

Ініціатива у стосунках між людиною і Богом завжди нале­жить останньому. Господь ніколи не залишається пасивним, Він завжди робить перший крок і йде нам назустріч. За слова­ми блаженного Августина: “Ми б не змогли навіть почати шукати Бога, якщо б Він вже давно не знайшов нас”.

Христос добре знав серце і наміри Андрія, та все ж пере­питав його: “Чого шукаєш?..” Це запитання стосується кож­ного із нас. Чого ми шукаємо від зустрічі з Богом? Можливо, ми очікуємо лише власного самоствердження або безпеки. Може ми, подібно до книжників і фарисеїв, хочемо застосува­ти релігію як засіб для того, щоб заволодіти масами чи прий­ти до влади. Може ми хочемо досягнути високого положення у власній кар’єрі або чогось вимагати від Бога? Чого ми шу­каємо?.. Правди, яка визволить нас, чи служіння своїм при­мітивним бажанням, які часто поневолюють нас? Свободи і щастя, які здатен дати тільки Бог чи узалежнення, яке спри­чинює гріх? Любові та Божественної краси, чи потворності ідолослужіння, що стоїть за самолюбством?.. Це запитання, які потрібно собі відверто ставити у всіх життєвих обстави­нах, намагаючись знаходити на них відверті відповіді.

Наступний діалог між Христом і апостолом Андрієм у ще більшій мірі допомагає нам осмислити наші стосунки з Бо­гом. Андрій запитує: “Учителю, де Ти перебуваєш?” (Ів. 1:38). У відповідь же чує: “Прийди і подивись!” (Ів. 1, 39).

У Східній християнській традиції завжди великий наго­лос ставили на досвіді життя у Бозі. Не достатньо тільки щось знати про Бога, але потрібно бути з Богом, переживати у своєму житті Його присутність і виконувати Його заповіді. Якщо ми хочемо дізнатися, яким є Бог і “де Він перебуває”, – нам потрібно “прийти і подивитися”, нам по­трібно відчути Його присутність, Його доброту і святість, адже тільки досвід породжує правдиве пізнання.

“Спробуйте і подивіться, який добрий Господь. Блажен­ний, хто до нього прибігає”. Ці слова ми кожного разу повто­рюємо співаючи 33 Псалом на Вечірні з Литією та інших богослуженнях. Тут схована велика істина, яку нам потрібно прийняти і нею жити, як це робив святий апостол Андрій. Лише тоді наше серце стане тим благодатним родю­чим грунтом, у якому проросте і плодоноситиме засіяне Божественним сівачем зерно Божої правди. Лише тоді нам не зможуть зашкодити ані “палюче сонце” нашого егоїзму, ані “птаство небесне” життєвих проблем, ані “невиполоті бур’я­ни” наших гріхів (Лк. 8:5-15

Як розповідає Євангеліє від Івана, апостол Андрій невідступ­но перебував з Христом протягом цілого дня після їх першого знайомства (Ів. 1, 39). Протягом цього часу він у повноті пере­жив зустріч з Богом. Це скріпило його у вірі й дало силу впродовж усього свого життя зберігати вірність пережитій Істині.

Він був першим серед покликаних, але ніколи не боровся за першість серед апостолів, уступаючи її своєму братові, Петрові, Якову та Івану. Він добре пам’ятав слова Христа про те, що, якщо хтось бажає бути першим, то повинен бути слу­гою для всіх (Мк. 9, 35). Можна лише вражатися його смирен­ню, терпеливості і бажанню служити іншим. Апостол Андрій дбає лише про одне – привести людей до Христа. Цю свою ревність він зберіг і після Христового вознесіння, коли вирішує проповідувати Христове Євангеліє східним країнам. Він проходить Малу Азію, Фракію, Македонію, доходить до Дунаю, проходить берегами Чорного моря, Крим, Причорномор’я. Засновує в Херсонесі Церкву й відправляється в Скифію.

По Дніпру піднімається на те місце, де тепер стоїть Київ. Тут він, на Київських горах, зупиняється на ночівлю. Вранці, зупинивши свій погляд на довколишній краєвид, він виголошує своїм учням: «Чи бачите ці гори? На цих горах засіяє Божа благодать, тут зросте велике й могутнє місто, і Бог воздвигне багато церков?». Апостол піднявся на гори, благословив їх і заклав хрест.

Пройшли тисячоліття і на Київській горі, де колись, згідно з переданням, апостол Андрей провістив майбутнє Русі-України, смоленський князь Мстислав Романович у 1212 р. побудував церкву Воздвиження Чесного Хреста. Через шість років її перебудували і посвятили пам’яті святого Андрея.

Cвятий Андрей прийняв мученицьку смерть у Патрах, в Ахаї. На смерть його засудив намісник Егей (Єгеат), велів прив’язати святого апостола на хресті, котрий мав вигляд букви «Х». Святий апостол Андрей мучився на хресті три дні, а тоді його душа полетіла до неба, і “Первозванний” засів на престолі непроминаючої слави.

Дорогі у Христі брати і сестри, не переставаймо дякувати Богові, що вибрав колись дванадцятьох апостолів і серед них апостола Андрія. Він був рибалкою, а став апостолом-мучеником і тепер радіє в небесних оселях. Він  прийняв Христову науку та вважав головним завданням виконати її. І виконав її досконало, умерши на хресті, подібно, як його Спаситель. Святий апостоле Андрію, молися, щоб всі ми були віддані Богові, святій Церкві та святій вірі до кінця свого життя!