Успіння Пресвятої Богородиці
Успіння Пресвятої Богородиці – найвеличніша подія в історія Церкви та історії світу.
Перебуваючи на хресті, Господь наш Ісус Христос сказав такі слова: «» (Ів. 19:26). Звернувши погляд на улюбленого Свого учня, Івана, додав: «» (Ів. 19:27).
І до Своєї смерті жила Пресвята Богородиця із Своїм названим сином Іваном. І у великому його домі здійснилося славне Її Успіння.
Вона лежала на смертному одрі, а над Її головою неземним світлом переливалася райська гілка, принесена архангелом Гавриїлом за три дні до Її смерті. Біля Пресвятої Богородиці знаходився апостол Іван. Він, в останні дні Її земного життя, не відходив від Неї.
Раптом світлиця перетворилася на небо: вона наповнилася хмарами, на яких були принесені апостоли, котрі проповідували у різних куточках світу. З величним сонмом ангелів до одру Пресвятої Своєї Матері зійшов Її Син, а наш Господь Ісус Христос, щоби прийняти Її святу душу. І залишилися апостоли одні.
Проте вони не сумують, не ховаються, не плачуть. Навпаки, вони прославляють Пресвяту Богородицю: «Радуйся, Драбин, по Якій ангели ступають вгору й сходять наниз» (Бут. 28:12). «Радуйся, вогненне полум’я, посеред куща» (Вих. 3:2). «Радуся, руно, із якого витікала небесна роса» (Суд. 6:37). «Радуйся, свята гора, горб прекрасний – землі усієї радість. Гора Сіон, крайня північ, великого царя місто» (Пс. 47:3). «Радуйся, Вифлеєме-Ефратоз якого вийде мені той, хто має бути Володарем в Ізраїлі; його походження із давніх-давен, з днів споконвічних» (Міх. 5:1). «Радуйся, дивовижна гора, із якої явився Святий Ізраїлів. Його велич небо окриває, і земля повна його слави» (Авак. 3:3). «Радуйся, золотий і світлоносний ліхтар, із якого появилося незвичайне світло Божества» (Зах. 4:2). «Радуйся, легка хмарино, на якому возсів Господь, щоби народ, що в пітьмі ходить, уздрів світло велике; над тими, що живуть у смертній тіні, світло засяяло» (Іс. 9:1). «Радуйся, священна книго Господніх Заповідей» (Вар. 4:11). «Радуйся, брамо зачинена, бо через тебе бо Господь, Бог Ізраїля, увійшов» (Єз. 44:2).
Апостоли не перестають прославляти Пресвяту Богородицю, бо знають, що від тепер мають могутню Покровительку на небі. Ми ж також, прославляючи дивовижне Її Успіння, не переставаймо взивати до Марії, прохаючи про мир, про збереження життів нашій відважних воїнів. Бо Вона, як ніхто інший, знає, як це є втратити Сина, як це є терпіти, як це є оплакувати смерть Своєї дитини.
Сьогодні Пресвята Богородиця є для нас прикладом смирення, скромності, великої надії та віри у Бога. Прославляймо Її, дякуймо Їй, бо Вона не залишила наш світ, не відвернулася від нас. Вона продовжує молитися і заступатися за нас перед Престолом Свого Сина – велика Захисниця людського роду.
